Luke 18
1 Сказав також їм і притчу про те, що треба завжди молитись і не занепадати духом,
2 говорячи: «В одному місті був суддя, котрий Бога не боявся і людей не соромився.
3 Була ж у тому місті вдова одна, що приходила до нього і просила: 'Захисти мене від супротивника мого!'
4 Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам собі: Хоч я і Бога не боюсь і людей не соромлюсь,
5 але тому, що ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більше докучати мені'».
6 І Господь сказав: «Послухайте, що говорить суддя неправедний.
7 Хіба Бог не захистить вибраних Своїх, що волають до Нього день і ніч, хоч і бариться захищати їх?
8 Кажу вам, що Він захистить їх скоро. Та Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі?»
9 Також сказав цю притчу для тих, котрі були впевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували:
10 «Два чоловіки ввійшли в храм помолитися: один був фарисей, а другий — митник.
11 Фарисей, ставши, так молився в собі: 'Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди: здирники, неправедні, перелюбники, або як цей митник.
12 Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю'.
13 А митник, ставши віддалік, не смів і очей звести до неба, а бив себе в груди і казав: 'Боже, будь милостивий до мене, грішного!'
14 Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той. Бо кожен, хто підносить сам себе, той буде принижений, а хто ж принижує себе, піднесеться.
15 Приносили до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них, а учні, бачачи це, забороняли їм.
16 Але Ісус, покликавши їх, сказав: «Пустіть дітей приходити до Мене, не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже.
17 Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не увійде в нього!»
18 Один із начальників запитав Його, кажучи: «Учителю благий, що робити мені, щоб успадкувати життя вічне?»
19 А Ісус відповів йому: «Чому називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог.
20 Знаєш заповідь: 'Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідчи неправдиво, шануй батька твого і матір твою'.
21 Та він сказав: «Все це зберіг я змалку».
22 Почувши це, Ісус сказав йому: «Одного ще бракує тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і будеш мати скарб на небесах, і приходь та йди слідом за Мною!»
23 Він же, коли почув це, засмутився, бо був дуже багатий.
24 Коли Ісус побачив, що він засмутився, то сказав: «Як важко багатим увійти в Царство Боже!
25 Легше верблюдові пройти крізь голчине вушко, ніж багатому ввійти в Царство Боже».
26 Ті, що чули це, запитали: «Хто ж може спастися?»
27 Він же відповів: «Неможливе людям, можливе для Бога!»
28 Тоді Петро сказав: «Ось ми, залишивши все, пішли за Тобою».
29 А Він відповів їм: «По правді кажу вам: немає такого, хто б залишив дім чи дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей заради Царства Божого,
30 і не одержав би значно більше цього часу, а у віці майбутньому — життя вічне».
31 Тоді, відізвавши дванадцятьох, Ісус сказав їм: «Ось ми входимо в Єрусалим, і все, що писали пророки про Сина Людського, здійсниться.
32 Бо видадуть Його язичникам, і осміють Його, і зневажать, і оплюють Його;
33 будуть бити і вб'ють Його, але третього дня Він воскресне».
34 Та вони не зрозуміли нічого з того; і були слова ці закриті для них, і вони не розуміли сказаного.
35 І як Він наближався до Єрихону, один сліпий сидів при дорозі і просив милостиню.
36 Почувши, що народ проходить мимо нього, запитав: «Що це таке?»
37 І сказали йому, що Ісус Назарянин проходить.
38 Тоді він закричав: «Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене!»
39 Ті, що йшли попереду, примушували його мовчати, але він ще сильніше кричав: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!»
40 Ісус зупинився і звелів привести його до Себе. Коли той підійшов до Нього, запитав його:
41 «Чого ти хочеш від Мене?» Він відповів: «Господи, щоб мені прозріти!»
42 Ісус сказав Йому: «Прозри! Віра твоя спасла тебе!»
43 Він зразу ж прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога. І весь народ, бачивши це, віддав хвалу Богові.