1Ісус сказав учням Своїм: «Неможливо, щоб спокуси не прийшли, але горе тому, через кого вони приходять.
2Краще було б такому, щоб млинове жорно повісити йому на шию і вкинути в море, ніж щоб він спокусив одного з малих цих.
3Пильнуйте ж за собою. Якщо брат твій провиниться проти тебе, застережи його, і якщо він покається, прости йому.
4І коли сім разів у день згрішить проти тебе, і сім разів у день звернеться і скаже: 'Каюся', — прости йому».
5Апостоли сказали Господеві: «Збільш віру нашу!»
6Господь відповів: «Коли б ви мали віру, як зерно гірчичне, і сказали б смоковниці цій: 'Вирвись з коренем і пересадися в море', то й послухала б вас.
7Хто з вас, маючи раба, котрий оре чи пасе, коли прийде з поля, скаже йому: 'Йди зараз же сідай до столу!'
8Навпаки, чи не скаже йому: 'Приготуй мені вечерю, підпережися і прислуговуй мені, поки я буду їсти і пити, а потім ти сам будеш їсти і пити?'
9Чи буде він дякувати рабові тому за те, що виконав наказ?
10Так само і ви, коли виконаєте все наказане вам, то кажіть: 'Ми раби нікчемні; бо зробили те, що по винні були зробити'».
11Одного разу, як Він ішов у Єрусалим, то проходив поміж Самарією і Галілею.
12І коли Він входив у одне село, зустріли Його десять чоловік прокажених, що зупинилися здалека;
13і голосно кричали: «Ісусе, Наставнику, помилуй нас!»
14І, побачивши їх, Він сказав їм: «Підіть, покажіться священикам». І коли вони йшли, то очистились.
15Один же з них, побачивши, що зцілився, повернувся, сильним голосом прославлячи Бога;
16він припав лицем до ніг Ісуса, дякуючи Йому. І був самарянин.
17Тоді Ісус сказав: «Чи не десять очистились? Де ж дев'ять?
18Чому ж вони не повернулись віддати хвалу Богові, крім цього чужинця?»
19І сказав йому: «Встань і йди, віра твоя спасла тебе!»
20А як фарисеї запитали його: коли прийде Царство Боже, відповів їм: «Царство Боже не прийде помітно,
21і не скажуть: 'Ось воно тут', або: 'Ось там!' Бо Царство Боже всередині вас!»
22Сказав також учням: «Прийдуть дні, коли ви побажаєте побачити хоч один з днів Сина Людського, та не побачите.
23І скажуть вам: 'Ось Він тут!', чи: 'Ось Він там!' — Не йдіть і не шукайте!
24Бо, як блискавка, блиснувши від одного краю неба, освітлює до другого краю неба, так буде Син Людський в день Свій.
25Але насамперед належить Мені багато постраждати і бути відкинутим родом цим.
26І, як було в дні Ноя, так буде і в дні Сина Людського:
27їли, пили, женились, заміж виходили, до того дня, коли Ной увійшов у ковчег; і прийшов потоп та погубив усіх.
28Так само, як було і в дні Лота: їли, пили, торгували, купували, садили, будували,
29а в день, коли Лот вийшов з Содому, линув вогонь з сіркою з неба і всіх знищив.
30Так буде і в той день, коли Син Людський з'явиться.
31В той день, хто буде на покрівлі, а речі його в домі, нехай не сходить взяти їх. І хто буде в полі, нехай не вертається назад.
32Пам'ятайте про Лотову дружину!
33Хто буде намагатися зберегти своє життя, той погубить його; а хто погубить його, той збереже його.
34Кажу вам: у ту ніч буде двоє в одному ліжку: одного візьмуть, а другий залишиться.
35Дві будуть молоти разом: одна візьметься, а друга залишиться.
36Двоє будуть у полі: один візьметься, а другий залишиться».
37І запитали Його: «Де, Господи?» А Він відповів: «Де труп, там зберуться орли!»