Luke 16
1 Сказав же і учням Своїм: «Один чоловік був багатий і мав управителя, на якого було донесено йому, що він марнує майно його.
2 І покликавши його, сказав йому: 'Що я чую про тебе? Дай звіт в управлінні твоєму, бо ти не можеш більше управляти'.
3 Тоді управитель сказав сам собі: 'Що мені робити? Господар мій відбирає в мене управління; копати не можу, а просити соромлюсь.
4 Знаю, що зроблю, щоб прийняли мене друзі в доми свої, коли буду відставлений від управління'.
5 І, покликавши кожного з боржників господаря свого, він питає першого: 'Скільки ти винен господарю моєму?
6 Той відповів: 'Сто мір оливи'. І сказав йому: 'Візьми розписку твою і сідай та скоріш пиши: п'ятдесят'.
7 Потім запитав другого: 'А ти скільки винен?' Той відповів: 'Сто мір пшениці'. І сказав йому: 'Візьми розписку твою і пиши: вісімдесят'.
8 І господар похвалив управителя невірного, що мудро вчинив. Бо сини світу цього хитріші від синів світла в роді своїм.
9 І Я кажу вам, здобувайте собі друзів багатством неправедним, щоб вони, коли його не стане, прийняли вас у вічні оселі.
10 Вірний у малому і у великому вірний; а невірний у малому невірний і у великому.
11 Отже, коли ви в багатстві не були вірні, хто ж тоді вам довірить істинне?
12 І якщо не були вірні в чужому, хто вам дасть ваше?
13 Ніякий слуга не може служити двом господарям: бо або одного зненавидить, а другого полюбить, або одного буде триматися, а другого занедбає. Не можете служити Богові і мамоні».
14 Чули все це фарисеї, які були сріблолюбці, і вони сміялись над Ним.
15 Він сказав їм: «Ви видаєте себе за праведних перед людьми; Бог же знає серця ваші, бо що цінне в людей, те мерзотне перед Богом.
16 Закон і Пророки були до Іоанна. З того часу Царство Боже благовіститься, і кожен із зусиллям входить у нього.
17 Але скоріше небо і земля проминуться, ніж одна риска із Закону пропаде.
18 Кожен, хто розводиться з дружиною своєю і одружиться з іншою, чинить перелюб; і кожен, хто одружиться з розведеною, чинить перелюб.
19 Один чоловік був багатий, одягався в кармазин та віссон і кожного дня бенкетував розкішно.
20 Був також один убогий, на ім'я Лазар, котрий лежав біля воріт його, весь у струпах.
21 І бажав насититися крихтами, які падали зі столу багача; і пси, приходячи, лизали струпи його.
22 І сталось, що помер убогий, і був віднесений ангелами на лоно Авраама. Помер же і багач, і поховали його.
23 І в пеклі, терплячи муки, він звів очі свої, і побачив здалека Авраама і Лазаря на лоні його.
24 І, закричавши, сказав: «Отче Аврааме! Змилуйся наді мною, пошли Лазаря, щоб умочив кінець пальця свого у воду і прохолодив язик мій, бо я мучуся в полум'ї цьому!»
25 Але Авраам відповів: «Сину, згадай, що так, як ти отримав усе добре за життя твого, так само Лазар — лихе. Тепер він тут утішається, а ти мучишся.
26 А крім того усього, поміж нами і вами встановлена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не можуть, і звідти до нас не переходять».
27 А він сказав: «Тож благаю тебе, отче, щоб ти послав його в дім батька мого,
28 бо маю я п'ять братів, нехай він засвідчить їм, щоб також вони не прийшли в це місце страждань!»
29 Авраам сказав йому: «Є у них Мойсей і Пророки; нехай слухають їх!»
30 Він же сказав: «Ні, отче Аврааме, коли ж хто з мертвих прийде до них, то покаються!»
31 А Авраам відповів йому: «Якщо Мойсея і Пророків не слухають, то навіть якби хто із мертвих воскрес, не повірять!»