Luke 15
1 Наближались до Нього всі митники і грішники, щоб слухати Його.
2 Фарисеї ж і книжники нарікали, кажучи: «Він приймає грішників і їсть з ними».
3 А Він сказав їм цю притчу, говорячи:
4 «Хто з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев'яносто дев'ять в пустині і не піде за загубленою, поки не знайде її?
5 А, знайшовши, кладе її на плечі собі, радіючи.
6 І, прийшовши додому, скликає друзів своїх та сусідів і каже їм: 'Радійте зі мною, бо знайшов я мою загублену овечку!'
7 Кажу вам, що так само на небесах буде більше радості за одного грішника, який покаявся, ніж за дев'яносто дев'ять праведників, які не потребують покаяння.
8 Або яка жінка, що має десять драхм, коли загубить одну драхму, не засвітить світла і не почне мести кімнату, і шукає старанно, аж поки не знайде?
9 А, знайшовши, кличе приятельок і сусідів та й каже: 'Радійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму!'
10 Так, кажу вам, буває радість у ангелів Божих за одного грішника, котрий кається!»
11 Ще розповів: «В одного чоловіка було два сини.
12 Молодший з них сказав батькові: 'Отче, дай мені частину майна, яка належиться мені!' І розділив батько між ними майно.
13 А через кілька днів, молодший син, зібравши все, подався в далекий край і розтратив там майно своє, живучи розпутно.
14 А коли він усе прожив, настав великий голод у краю тому, і він став бідувати.
15 І пішов і пристав до одного з мешканців краю того, а той послав його на поля свої пасти свиней.
16 І він радий був наповнити шлунок свій стручками, що їли свині, та ніхто не давав йому.
17 Опам'ятавшись, він сказав: 'Скільки наймитів у батька мого мають хліба надміру, а я тут з голоду гину.
18 Встану, піду до батька мого і скажу йому: Отче, я згрішив проти неба і перед тобою;
19 і вже недостойний називатися сином твоїм. Прийми ж мене, як одного з наймитів твоїх!'
20 І, вставши, пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його, і переповнився жалем; і побіг, кинувся на шию йому і почав цілувати його.
21 А син сказав йому: 'Отче, я згрішив проти неба і перед тобою, і вже недостойний називатися сином твоїм!'
22 А батько сказав рабам своїм: 'Принесіть кращу одежу і одягніть його, і дайте перстень на руку його, і взуття на ноги;
23 і приведіть відгодоване теля, і заколіть: будемо їсти і веселитись,
24 бо цей син мій був мертвий і ожив, пропадав і знайшовся.' Та й почали веселитись.
25 Старший син його був у полі; і, вертаючись з поля, коли наблизився до дому, почув співи та радощі.
26 І, покликавши одного із слуг, запитав: 'Що це таке?'
27 Той відповів йому: 'Брат твій прийшов; і батько твій заколов відгодоване теля, бо ж прийняв його здоровим'.
28 І він розгнівався, і не хотів увійти. Батько ж його вийшов і кликав його.
29 Але він відповів батькові: 'Ось стільки літ я служу тобі і ніколи не порушував наказу твого, але ти ніколи не дав мені і козенятка, щоб я міг повеселитися з друзями моїми.
30 А коли цей син твій, що змарнував майно твоє з блудницями, повернувся, ти заколов для нього відгодоване теля'.
31 Він же сказав йому: 'Сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє!
32 Треба радіти і веселитися, тому що цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!'»