1Одного разу, коли Ісус у суботу був запрошений на обід до одного зі старійшин фарисейських, вони назирали за Ним.
2І був там перед Ним чоловік хворий на водянку.
3А Ісус запитав законників і фарисеїв: «Чи дозволено зціляти в суботу?»
4Вони мовчали. І Він, доторкнувшись, зцілив і відпустив його.
5І сказав їм: «Коли в кого з вас осел або віл упаде в колодязь, хіба в той час він не витягне його і в суботу?»
6І вони не могли відповісти Йому на це.
7Спостерігаючи, як запрошені вибирали собі перші місця, сказав їм притчу:
8«Коли хтось запросить тебе на весілля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хтось із запрошених поважніший від тебе,
9і щоб той, що запросив тебе і його, не підійшов і не сказав тобі: 'Поступися цьому місцем'. І тоді з соромом будеш змушений зайняти місце останнє.
10Але, як ти будеш запрошений, прийди і сідай на останньому місці, щоб той, хто запросив тебе, підійшов і сказав: 'Друже, пересядь вище'. Тоді буде тобі честь перед тими, що сидять з тобою.
11Бо кожен, хто сам себе підносить, буде понижений, а хто понижує себе, буде підвищений».
12А тому, що запросив Його, сказав: «Коли ти справляєш обід або вечерю, то не клич друзів твоїх ні братів, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб і вони покликали колись тебе, і не одержав ти відплати.
13Але, коли справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих, сліпих,
14і будеш блаженний, бо вони не мають чим відплатити тобі; відплатиться ж тобі в день воскресіння праведних!»
15Почувши це, один з тих, що возлежав з Ним, сказав Йому: «Блаженний той, хто буде їсти хліб у Царстві Божому!»
16Він же сказав йому: «Один чоловік справив велику вечерю і запросив багатьох.
17Коли настав час вечері, послав раба свого сказати запрошеним: 'Ідіть, бо вже все готове!'
18І почали всі вибачатися. Перший сказав йому: 'Я купив поле, і мені треба піти оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!'
19Другий сказав: 'Я купив п'ять пар волів і йду випробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!'
20Ще інший сказав: 'Я одружився, тому не можу прийти!'
21І раб той повернувся і розповів усе господареві своєму. Тоді господар дому розгнівався і сказав рабові своєму: 'Піди швидше на вулиці і провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих'.
22І раб сказав: 'Господарю, зроблено, як сказав ти, та ще є місця'.
23І господар сказав рабові: 'Піди на дороги та стежки і переконай їх прийти, щоб наповнився мій дім'.
24Кажу ж вам, що ніхто з тих запрошених не скуштує вечері моєї! Бо багато покликаних, та мало вибраних».
25Ішло з Ним багато народу; і Він, звернувшись, сказав їм:
26«Коли хтось приходить до Мене і любить більше ніж Мене батька свого, і матір, і дружину, і дітей, і братів, і сестер, а до того і життя своє, той не може бути учнем Моїм.
27І хто не несе хреста свого, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм.
28Бо хто з вас, бажаючи збудувати башту, не сяде спочатку і не порахує витрат, чи має він потрібне для збудування.
29Щоб, коли він покладе основу, а закінчити не зможе, то, щоб всі, хто побачить це, не стали б сміятися з нього,
30говорячи: 'Цей чоловік почав будувати, але докінчити не зміг!'
31Або який цар, ідучи на війну проти другого царя, в першу чергу не сяде порадитися, чи зможе він з десятьма тисячами устояти проти того, що йде на нього з двадцятьма тисячами?
32Коли ж ні, то поки той ще далеко, шле посольство до нього і просить миру.
33Так кожен з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути учнем Моїм.
34Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим поправити її?
35Ні в землю, ні в гній не придатна; і викидають її геть. Хто має вуха слухати, нехай слухає!»