Luke 20
1 В один з тих днів, коли Він навчав у храмі людей та проповідував Євангеліє, підійшли первосвященики та книжники зі старійшинами
2 і запитали Його, кажучи: «Скажи нам, якою владою Ти робиш це, хто дав Тобі цю владу?»
3 А Він сказав їм у відповідь: «Запитаю і Я вас про одне, скажіть Мені:
4 хрещення Іоаннове з небес було чи від людей?»
5 Вони ж міркували в собі і говорили: «Коли скажемо: 'з небес', то Він скаже: 'Чому ж ви не повірили Йому?'
6 А коли скажемо: 'від людей', то весь народ поб'є нас камінням, бо народ був переконаний, що Іоанн — пророк».
7 І відповіли, не знаємо звідки.
8 Ісус сказав їм: «І Я не скажу вам, якою владою це роблю».
9 І почав розповідати людям притчу: «Один чоловік насадив виноградник і віддав його виноградарям, а сам від'їхав на довгий час.
10 У свій час послав до виноградарів раба, щоб вони дали йому плодів з виноградинка, але виноградарі, побивши його, відіслали його ні з чим.
11 Він послав ще одного раба, але вони і цього побили і зневажили, та й відіслали ні з чим.
12 І він послав ще й третього, але вони і того поранили і вигнали.
13 Тоді господар виноградника сказав: 'Що мені робити? Пошлю сина мого улюбленого; може, його посоромляться'.
14 Коли ж виноградарі побачили його, то міркували між собою, кажучи: 'Він спадкоємець, підемо, уб'ємо його, і спадщина його буде нашою'.
15 І, вивівши його геть з виноградника, вбили його. Що ж зробить з ними господар виноградника?
16 Він прийде і погубить тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим». Ті що слухали це, сказали: «Нехай не буде так!»
17 Але Він поглянув на них і сказав: «Що означає оце написане: 'Камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем?'
18 І кожен, хто впаде на цей камінь, розіб'ється, а на кого він упаде, того роздавить».
19 І книжники та первосвященики шукали нагоди, щоб накласти руки на Нього, але побоялись народу, бо зрозуміли, що цю притчу Він сказав про них.
20 І, слідкуючи за Ним, вони послали підглядачів, які вдавали з себе людей праведних, щоб зловити Його на слові і видати Його начальникам і владі правителя.
21 І вони запитали Його, кажучи: «Учителю, ми знаємо, що Ти говориш і навчаєш правильно, і Ти є безсторонній, і правдиво навчаєш дороги Божої.
22 Чи належить нам давати податок Кесареві, чи ні?»
23 Він же, зрозумівши їхнє лукавство, сказав їм: «Що ви спокутуєте Мене?
24 Покажіть Мені динарій. Чиє зображення на ньому і напис?» Вони відповіли: «Кесареве».
25 Він же сказав їм: «Тож віддавайте кесареве — кесарю, а Боже Богу!»
26 І вони не могли зловити Його на слові перед людьми. І, здивувавшись відповіді Його, замовкли.
27 Тоді підійшли до Нього деякі з саддукеїв, які твердять, що нема воскресіння, і запитали Його,
28 кажучи: «Учителю, Мойсей написав нам, що коли в кого помре брат, який мав дружину, і помре бездітним, то брат його повинен взяти дружину його і відновити потомство брата свого.
29 Отже, було сім братів. І перший, узявши дружину, помер бездітним.
30 І другий узяв її, і він помер бездітним.
31 І третій узяв її також, і так само всі семеро, не залишивши дітей, повмирали.
32 А після всіх померла і жінка.
33 А в час воскресіння, котрому з них вона буде дружиною? Адже семеро мали її за дружину?»
34 Ісус сказав їм у відповідь: «Сини віку цього женяться і виходять заміж.
35 А ті, що сподобились досягти того віку і воскресіння з мертвих, не женяться і заміж не виходять.
36 І померти вже не можуть, бо вони рівні ангелам і є сини Божі, ставши синами воскресіння.
37 А що мертві воскреснуть і Мойсей доказав при купині, коли він назвав Господа Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова.
38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо в Нього всі живі!»
39 На це деякі з книжників сказали: «Учителю, Ти добре сказав».
40 І вже не насмілювались питати Його ні про що.
41 А Він сказав їм: «Як це кажуть, що Христос є син Давидів?
42 Адже ж Давид сам говорить в книзі Псалмів: 'Сказав Господь Господеві моєму: «Сиди праворуч Мене,
43 доки не покладу ворогів Твоїх підніжком для ніг Твоїх!»'
44 Отже, Давид називає Його Господом, як же Він син йому?»
45 І коли народ слухав, Він сказав учням Своїм:
46 «Остерігайтеся книжників, які люблять ходити в довгих одежах, люблять привітання на народних зібраннях, перші місця в синагогах і також перші місця на бенкетах,
47 які поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться; вони приймуть тяжче осудження».