1В один з тих днів, коли Він навчав у храмі людей та проповідував Євангеліє, підійшли первосвященики та книжники зі старійшинами
2і запитали Його, кажучи: «Скажи нам, якою владою Ти робиш це, хто дав Тобі цю владу?»
3А Він сказав їм у відповідь: «Запитаю і Я вас про одне, скажіть Мені:
4хрещення Іоаннове з небес було чи від людей?»
5Вони ж міркували в собі і говорили: «Коли скажемо: 'з небес', то Він скаже: 'Чому ж ви не повірили Йому?'
6А коли скажемо: 'від людей', то весь народ поб'є нас камінням, бо народ був переконаний, що Іоанн — пророк».
7І відповіли, не знаємо звідки.
8Ісус сказав їм: «І Я не скажу вам, якою владою це роблю».
9І почав розповідати людям притчу: «Один чоловік насадив виноградник і віддав його виноградарям, а сам від'їхав на довгий час.
10У свій час послав до виноградарів раба, щоб вони дали йому плодів з виноградинка, але виноградарі, побивши його, відіслали його ні з чим.
11Він послав ще одного раба, але вони і цього побили і зневажили, та й відіслали ні з чим.
12І він послав ще й третього, але вони і того поранили і вигнали.
13Тоді господар виноградника сказав: 'Що мені робити? Пошлю сина мого улюбленого; може, його посоромляться'.
14Коли ж виноградарі побачили його, то міркували між собою, кажучи: 'Він спадкоємець, підемо, уб'ємо його, і спадщина його буде нашою'.
15І, вивівши його геть з виноградника, вбили його. Що ж зробить з ними господар виноградника?
16Він прийде і погубить тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим». Ті що слухали це, сказали: «Нехай не буде так!»
17Але Він поглянув на них і сказав: «Що означає оце написане: 'Камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем?'
18І кожен, хто впаде на цей камінь, розіб'ється, а на кого він упаде, того роздавить».
19І книжники та первосвященики шукали нагоди, щоб накласти руки на Нього, але побоялись народу, бо зрозуміли, що цю притчу Він сказав про них.
20І, слідкуючи за Ним, вони послали підглядачів, які вдавали з себе людей праведних, щоб зловити Його на слові і видати Його начальникам і владі правителя.
21І вони запитали Його, кажучи: «Учителю, ми знаємо, що Ти говориш і навчаєш правильно, і Ти є безсторонній, і правдиво навчаєш дороги Божої.
22Чи належить нам давати податок Кесареві, чи ні?»
23Він же, зрозумівши їхнє лукавство, сказав їм: «Що ви спокутуєте Мене?
24Покажіть Мені динарій. Чиє зображення на ньому і напис?» Вони відповіли: «Кесареве».
25Він же сказав їм: «Тож віддавайте кесареве — кесарю, а Боже Богу!»
26І вони не могли зловити Його на слові перед людьми. І, здивувавшись відповіді Його, замовкли.
27Тоді підійшли до Нього деякі з саддукеїв, які твердять, що нема воскресіння, і запитали Його,
28кажучи: «Учителю, Мойсей написав нам, що коли в кого помре брат, який мав дружину, і помре бездітним, то брат його повинен взяти дружину його і відновити потомство брата свого.
29Отже, було сім братів. І перший, узявши дружину, помер бездітним.
30І другий узяв її, і він помер бездітним.
31І третій узяв її також, і так само всі семеро, не залишивши дітей, повмирали.
32А після всіх померла і жінка.
33А в час воскресіння, котрому з них вона буде дружиною? Адже семеро мали її за дружину?»
34Ісус сказав їм у відповідь: «Сини віку цього женяться і виходять заміж.
35А ті, що сподобились досягти того віку і воскресіння з мертвих, не женяться і заміж не виходять.
36І померти вже не можуть, бо вони рівні ангелам і є сини Божі, ставши синами воскресіння.
37А що мертві воскреснуть і Мойсей доказав при купині, коли він назвав Господа Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова.
38Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо в Нього всі живі!»
39На це деякі з книжників сказали: «Учителю, Ти добре сказав».
40І вже не насмілювались питати Його ні про що.
41А Він сказав їм: «Як це кажуть, що Христос є син Давидів?
42 Адже ж Давид сам говорить в книзі Псалмів: 'Сказав Господь Господеві моєму: «Сиди праворуч Мене,
43 доки не покладу ворогів Твоїх підніжком для ніг Твоїх!»'
44Отже, Давид називає Його Господом, як же Він син йому?»
45І коли народ слухав, Він сказав учням Своїм:
46«Остерігайтеся книжників, які люблять ходити в довгих одежах, люблять привітання на народних зібраннях, перші місця в синагогах і також перші місця на бенкетах,
47які поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться; вони приймуть тяжче осудження».