John 5
1 Після цього було свято іудейське, і Ісус прийшов у Єрусалим.
2 А в Єрусалимі, біля овечих воріт, є купальня, яка зветься по-єврейськи Віфезда і яка має п'ять критих ганків.
3 Там лежало багато хворих: сліпих, кривих, паралізованих, що чекали руху води,
4 бо ангел сходив час від часу в купальню і збурював воду, і хто перший входив після збурення води, той одужував, яку б він не мав хворобу.
5 І був там чоловік, котрий тридцять вісім років був хворий.
6 Коли Ісус побачив його, лежачого, і, знаючи, що він уже довгий час лежить, говорить йому: «Хочеш бути здоровим?»
7 Хворий відповів Йому: «Господи, я не маю чоловіка, котрий опустив би мене в купальню, як вода збуриться, коли я приходжу, то вже інший входить раніше мене».
8 Ісус говорить йому: «Встань, візьми постіль твою і ходи!»
9 І він одразу одужав, взяв постіль свою і почав ходити. Того дня була субота.
10 Тому іудеї говорили зціленому: «Сьогодні субота, і не слід тобі брати постіль твою».
11 А він відповів їм: «Хто зцілив мене, Той і сказав мені: 'Візьми постіль твою і ходи' ».
12 Вони запитали його: «Хто, Той чоловік, Котрий сказав тобі: 'Візьми постіль твою і ходи?' »
13 Але зцілений не знав, Хто Він, бо Ісус зник у народі, що був на тому місці.
14 Потім Ісус знайшов його у храмі і сказав йому: «Ось ти тепер одужав, — не гріши більше, щоб щось гіршого не сталося з тобою».
15 Чоловік же пішов і розповів іудеям, що Той, Хто зцілив його, є Ісус.
16 Тому іудеї почали переслідувати Ісуса і шукали вбити Його за те, що таке Він чинив у суботу.
17 А Ісус відповів їм: «Отець Мій донині творить і Я творю».
18 Тому іудеї ще більше намагались вбити Його за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, тим роблячи Себе рівним Богові.
19 На це Ісус сказав: «Істинно, істинно кажу вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не бачить, що Отець творить, бо що Він творить, те так само творить і Син.
20 Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить, і покаже Йому більші діла від цих, щоб ви дивувалися.
21 Бо як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче.
22 Бо Отець не судить нікого, а передав весь суд Синові,
23 щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує Отця, Який послав Його.
24 Істинно, істинно кажу вам: хто слухає слово Моє і вірує в Того, Хто послав Мене, має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерті в життя.
25 Істинно, істинно кажу вам: що настане час і настав уже, коли мертві почують голос Сина Божого, і, почувши, оживуть.
26 Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і дав Синові мати життя в Самому Собі.
27 І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський.
28 Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, які в гробах, почують голос Його
29 і повиходять: ті, що чинили добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, у воскресіння осудження.
30 Я не можу Сам від Себе творити нічого; як Я чую, так і суджу, і суд Мій справедливий, бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене.
31 Коли Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє неправдиве.
32 Є Інший, Хто свідчить про Мене, і Я знаю, що свідчення, яким Він свідчить про Мене, є правдиве.
33 Ви послали до Іоанна, і він засвідчив про істину.
34 А в тім, Я не від людини приймаю свідчення, але говорю це для того, щоб ви спаслися.
35 Він був світильником, який горів і світив, а ви хотіли тільки короткий час порадуватись при світлі його.
36 Я ж маю свідчення більше від Іоаннового, бо діла, які Отець доручив Мені виконати, ті самі діла, які Я чиню, свідчать про Мене, що Отець послав Мене.
37 І Сам Отець, Котрий послав Мене, засвідчив про Мене. Ви ж ніколи не чули ні голосу Його, ні лиця не бачили Його.
38 І не маєте слова Його, щоб перебувало у вас, бо не вірите в Того, Кого Він послав.
39 Дослідіть Писання, бо через них ви думаєте мати вічне життя, — вони ж свідчать про Мене.
40 Та ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя.
41 Я не приймаю слави від людей,
42 але знаю вас, що ви не маєте в собі любові до Бога.
43 Я прийшов в ім'я Отця Мого, і не приймаєте Мене, коли ж інший прийде в ім'я своє, його приймете.
44 Як можете ви увірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, яка від Бога Єдиного, не шукаєте.
45 Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем, вас звинувачуватиме Мойсей, на кого ви надієтесь.
46 Коли б ви вірили Мойсеєві, повірили б і Мені, бо він писав про Мене.
47 Якщо ви не вірите Писанням його, то як повірите Моїм словам?»