1Коли ж Ісус довідався, що фарисеї почули, що Він більше збирає учнів і хрестить, ніж Іоанн,
2хоч Ісус Сам не хрестив, а учні Його,
3то залишив Іудею і пішов знов у Галілею.
4Потрібно було Ісусові переходити через Самарію.
5Отож, приходить Він до одного міста Самарії, яке зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків дав синові своєму Йосифу.
6Там був колодязь Якова. А Ісус, зморений дорогою, сів біля колодязя. Було близько шостої години.
7Приходить жінка з Самарії набрати води. Ісус говорить їй: «Дай Мені напитися!»
8Учні ж Його пішли в місто, щоб купити їжі.
9Самарянка говорить Йому: «Як це Ти, будучи іудеєм, просиш напитися в мене, самарянки? Бо іудеї не знаються з самарянами».
10Ісус сказав їй у відповідь: «Коли б ти знала дар Божий, і Хто говорить тобі: 'Дай Мені напитися!', то ти сама просила б у Нього, і Він дав би тобі води живої».
11Жінка сказала Йому: «Господи, Тобі і зачерпнути нічим, а колодязь глибокий, звідки ж у Тебе вода жива?
12Невже Ти більший від отця нашого Якова, котрий дав нам цей колодязь і сам з нього пив, і діти його, і худоба його?»
13Ісус сказав їй у відповідь: «Кожен, хто п'є цю воду, буде мати спрагу знову.
14А хто буде пити воду, яку Я дам йому, ніколи не буде вже мати спраги, бо вода, яку Я дам йому, стане в нім джерелом води, яка тече в життя вічне».
15Жінка сказала Йому: «Пане, дай мені тієї води, щоб я не мала спраги і не приходила сюди черпати».
16Ісус сказав їй: «Піди, поклич чоловіка твого, і приходь сюди».
17Жінка сказала у відповідь: «Я не маю чоловіка!» Ісус сказав їй: «Ти сказала правду, що чоловіка не маєш,
18бо ти мала п'ять чоловіків, і той, котрого тепер маєш, не чоловік тобі. Це ти правду сказала».
19Жінка говорить Йому: «Пане, я бачу, що Ти пророк!
20Отці наші поклонялись Богу на цій горі, а ви говорите, що в Єрусалимі те місце, де треба поклонятися».
21Ісус сказав їй: «Жінко, повір Мені, що надходить час, коли не на горі цій, і не в Єрусалимі будете поклонятись Отцеві.
22Ви поклоняєтесь тому, чого не знаєте, а ми поклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від Іудеїв.
23Але прийде час, і настав уже, коли істинні поклонники будуть поклонятися Отцеві в дусі і істині, бо таких поклонників Отець шукає.
24Бог є Дух, і ті, що поклоняються Йому, повинні поклонятися в дусі і істині».
25Жінка говорить Йому: «Знаю, що прийде Месія, Котрий зветься Христос, і коли Він прийде, то звістить нам усе».
26Ісус сказав їй: «Це Я, Котрий говорю з тобою».
27У цей час прийшли учні Його і здивувались, що Він розмовляє з жінкою. Проте жоден з них не спитав: «Чого хочеш?» або: «Про що з нею розмовляєш?»
28Жінка ж залишила свій водонос, і побігла в місто, і сказала людям:
29«Ідіть, погляньте на Чоловіка, Який сказав мені все, що я вчинила, чи не Він Христос?»
30Вони вийшли з міста і прийшли до Нього.
31Тим часом учні просили Його, кажучи: «Учителю, їж!»
32Але Він сказав їм: «У мене є їжа, якої ви не знаєте».
33Тоді учні говорили між собою: «Хіба хтось приніс Йому їсти?»
34Ісус же сказав їм: «Моя їжа — чинити волю Того, Хто послав Мене і звершити діло Його.
35Чи не кажете ви: 'Ще чотири місяці, і настануть жнива?' А Я кажу вам: підніміть очі ваші і погляньте на ниви, як вони пополовіли і готові до жнив.
36А хто жне, той одержує нагороду і збирає плід у життя вічне, щоб той, хто сіє, і хто жне — раділи разом.
37Бо в цьому поговірка правдива: 'Один сіє, а інший жне'.
38Я послав вас жати те, над чим ви не трудились. Інші трудились, а ви увійшли в їхню працю».
39І з того міста багато самарян увірували в Нього через слово жінки, яка свідчила: «Він сказав мені все, що я вчинила».
40Тому, коли самаряни прийшли до Нього, то просили Його побути в них. І Він пробув там два дні.
41І ще більше увірувало в Нього через слово Його,
42а жінці тій говорили: «Вже ми віримо не завдяки твоїм словам, бо ми самі чули і пізнали, що Він справді Спаситель світу — Христос».
43Як минуло два дні, Він вийшов звідти і пішов у Галілею.
44Бо Ісус Сам сказав, що пророк не має пошани у вітчизні своїй.
45А коли Він прийшов у Галілею, галілеяни прийняли Його, бо бачили все, що зробив Він у Єрусалимі під час свята, бо ходили і вони також на свято.
46Отже, Ісус знову прийшов у Кану Галілейську, де Він перетворив воду у вино. У Капернаумі був один царедворець, якого син був хворий.
47Він почув, що Ісус прийшов з Іудеї в Галілею, прийшов до Нього і благав Його прийти і зцілити сина його, бо він був уже при смерті.
48Ісус сказав йому: «Ви не увіруєте, якщо не побачите знамен і чудес.»
49А царедворець говорить Йому: «Господи, прийди, поки не вмер син мій!»
50Ісус сказав йому: «Йди, — син твій здоровий». Той повірив слову, яке сказав йому Ісус, і пішов.
51На дорозі зустріли його слуги його і сказали: «Син твій здоровий!»
52А він запитав їх: о котрій годині стало йому легше? Вони відповіли йому: «Вчора о сьомій годині гарячка залишила його».
53З цього батько дізнався, що це була година, коли Ісус сказав йому: «Син твій здоровий», і увірував сам, і весь дім його.
54Це було друге чудо, яке Ісус звершив, коли повернувся з Іудеї в Галілею.