1Істинно, істинно кажу вам: хто входить в кошару овечу не дверима, а десь перелазить, той злодій і розбійник.
2А хто входить дверима, той пастир вівцям.
3Воротар відчиняє йому, і вівці слухаються голосу його, і він кличе своїх овець по імені і виводить їх.
4І як виведе своїх овець, то йде перед ними, а вівці йдуть слідом за ним, бо знають голос його.
5За чужим же не йдуть, а тікають від нього, бо не знають чужого голосу».
6Цю притчу сказав їм Ісус, але вони не зрозуміли, про що Він говорив їм.
7Тому Ісус сказав їм знову: «Істинно, істинно кажу вам: Я двері вівцям.
8Всі хто приходили переді Мною, то злодії і розбійники, але вівці не послухали їх.
9Я двері: хто через Мене увійде, спасеться; і увійде і вийде, і знайде пасовище.
10Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити та нищити. Я прийшов для того, щоб мали життя і мали з достатком.
11Я Пастир добрий! Добрий пастир покладає життя своє за овець.
12А наймит не пастир, якому вівці не свої, коли бачить, що йде вовк, то залишає овець і втікає, а вовк їх хапає і розганяє.
13А наймит тікає, бо він наймит, і не дбає про овець.
14Я Пастир добрий, і знаю Моїх, а Мої знають Мене.
15Як Отець знає Мене, так і Я знаю Отця, і Я кладу життя Моє за овець.
16Також є у Мене і інші вівці, які не з цієї кошари, тих також Мені треба привести. І вони почують голос Мій, і буде одна отара, і один Пастир!
17Тому Отець любить Мене, що Я віддаю життя Моє, щоб знову прийняти його.
18Ніхто не відбирає його в Мене, але Я Сам віддаю його. Я маю владу віддати його і маю владу прийняти його знову. Цю заповідь отримав Я від Отця Мого».
19І з-за цих слів виникла знову суперечка між Іудеями.
20Багато хто з них говорив: «Він демона має і безумствує! Чому слухаєте Його?»
21Інші ж казали: «Це слова не одержимого демоном! Хіба може демон відкривати очі сліпим?»
22Було тоді в Єрусалимі свято Відновлення. Була зима.
23Ісус ходив у храмі, в Соломоновім притворі.
24Тут іудеї обступили Його і говорили Йому: «Доки будеш тримати нас у непевності? Якщо Ти Христос, то скажи нам відверто!»
25Ісус відповів їм: «Я сказав вам, а ви не вірите. Діла, які Я творю в ім'я Отця Мого, свідчать про Мене.
26Та ви не вірите, бо ви не з Моїх овець, як Я сказав вам.
27Мої вівці слухаються голосу Мого, і Я знаю їх, і вони йдуть за Мною.
28І Я даю їм життя вічне, і вони не загинуть повік, і ніхто не вихопить їх з руки Моєї.
29Мій Отець, Котрий дав їх Мені, більший за всіх, і ніхто не може вихопити їх з руки Отця Мого.
30Я і Отець — одно.
31Тоді іудеї знову схопили каміння, щоб побити Його.
32Ісус відповів їм: «Багато добрих діл показав Я вам від Отця Мого; за котре з них хочете побити Мене камінням?»
33Іудеї відповіли Йому: «Не за добрі діла хочемо побити Тебе камінням, а за богохульство, бо Ти, будучи людиною, робиш Себе Богом».
34Ісус відповів їм: «Хіба не написано в Законі вашім: 'Я сказав: Ви боги!?'
35Якщо Він назвав богами тих, до кого було слово Боже, і не може порушитись Писання,
36то чому Тому, Кого Отець освятив і послав у світ, говорите: 'Ти богохульствуєш', тому що Я сказав: 'Я Син Божий?'
37Якщо Я не творю діл Отця Мого, не вірте Мені.
38Якщо ж творю, то коли не вірите Мені, вірте ділам, щоб пізнали і повірили, що Отець у Мені і Я в Отці».
39Тоді знову шукали схопити Його, та Він уникнув рук їхніх.
40Ісус пішов знов на той бік Йордану, на місце, де раніше хрестив Іоанн, і там перебував.
41І багато приходило до Нього і казали, що хоч Іоанн не створив жодного чуда, але все, що Іоанн говорив про Нього, було правдиве.
42І багато там увірувало в Нього.