1Тому, залишивши початки вчення Христового, прямуймо до досконалості і не будемо знову класти основу покаяння від мертвих діл та віри в Бога,
2вчення про хрещення і покладання рук, про воскресіння з мертвих та вічний суд.
3І це ми зробимо, як Бог дозволить.
4Бо не можна тих, котрі раз просвітилися і скуштували небесного дару і стали причасниками Святого Духа
5і скуштували доброго Слова Божого та сили майбутнього віку,
6якщо вони відпали, знову обновляти покаянням, коли вони знов у собі розпинають Сина Божого та зневажають Його.
7Бо земля, яка п'є дощ, який часто падає на неї і ростить рослини, корисні тим, хто її обробляє, приймає благословення від Бога;
8але та, яка родить тернину і будяки — негідна і близька до прокляття, а кінець її — спалення.
9Однак, улюблені, хоч і говоримо так, ми переконані, що ви в кращому стані і тримаєтеся спасіння.
10Бо не неправедний Бог, щоб забути ваше діло і любов, яку ви виявили в ім'я Його, послуживши і служачи святим.
11І ми бажаємо, щоб кожен з вас для повної впевненості в надії виявив таку саму старанність до кінця,
12щоб ви не облінились, а наслідували тих, хто через віру і довготерпіння вспадкували обітниці.
13Бо коли Бог давав обітницю Авраамові, то не міг поклястися ніким вищим, Він поклявся Сам Собою,
14говорячи: «Істинно благословляючи, поблагословлю тебе і, розмножаючи, розмножу тебе».
15І так, терпеливо очікуючи, Авраам отримав обіцяне.
16Люди клянуться вищим, і клятва на запевнення закінчує всяку їхню суперечку.
17Тому і Бог, бажаючи дати спадкоємцям обітниці ще більший доказ незмінности волі Своєї, вжив клятву,
18щоб у двох незмінних речах, в яких неможливо для Бога сказати неправду, ми мали міцну утіху; ми, що знайшли сховище і прибігли вхопитися за надію, яка перед нами,
19яка для душі неначе якір, безпечний і міцний, і входить в середину за завісу,
20куди Ісус увійшов за нас предтечею, ставши Первосвящеником навіки за чином Мелхіседека.