Hebrews 10
1 Закон, маючи тінь майбутніх благ, а не сам образ речей, одними й тими жертвами, які приносяться щороку, ніколи не може зробити досконалими тих, що приходять з ними.
2 Бо інакше перестали б приносити Їх, бо ті, що приносять жертву, один раз очистившись, не мали б уже ніякої свідомості гріхів.
3 Але цими жертвами щороку нагадується про гріхи.
4 Бо неможливо, щоб кров телят і козлів знищувала гріхи.
5 Тому-то, входячи в світ, Христос говорить: «Жертви і приношення Ти не схотів, але тіло приготував Мені;
6 всепалення й жертви за гріх неугодні Тобі.
7 Тоді Я сказав: 'Ось іду, як на початку книги написано про Мене, виконати волю Твою, Боже!'»
8 Сказавши перше, що ні жертви, ні принесення, ні всепалення, ні жертви за гріх Ти не схотів і не вподобав те»,
9 тоді сказав: «Ось Я йду виконати волю Твою, Боже». Він скасовує перше, щоб установити друге.
10 За цією-то волею ми освячені одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа.
11 Кожен священик стоїть щодня, служачи і приносячи часто ті самі жертви, які не можуть ніколи знищити гріхів.
12 Він же, принісши одну жертву за гріхи, назавжди сів по правиці Божій,
13 очікуючи далі, аж поки вороги Його не будуть покладені, як підніжок, Йому під ноги.
14 Одним приношенням жертви Він назавжди удосконалив тих, що освячуються.
15 І Дух Святий також свідчить нам, бо сказано наперед:
16 «Ось завіт, який Я укладу з ними після тих днів, — говорить Господь, — укладу Закони Мої в серця їхні і в їхніх думках напишу їх».
17 «А гріхів їхніх і беззаконь їхніх не згадаю більше».
18 А де прощення гріхів, там непотрібне принесення за них.
19 Отож, брати, маючи дерзання входити в святилище, через кров Ісуса,
20 дорогою новою і живою, яку Він знову відкрив нам через завісу, тобто через тіло Своє,
21 і маючи великого Священика над домом Божим,
22 приступаймо з щирим серцем, з повною вірою, кропленням очистивши серця наші від порочної совісті, та обмивши тіла чистою водою.
23 Тримаймось непохитно визнання надії, бо Той, Хто обіцяв, — вірний!
24 Будемо уважними один до одного, заохочуючи до любові і добрих діл.
25 І не залишаймо зібрання свого, як є в деяких звичай, а заохочуймо один одного, і тим більше, чим більше бачите, що день той наближається.
26 Якщо ми, пізнавши істину, грішимо свавільно, то не залишається більше жертви за гріхи,
27 а якесь страшне очікування суду і лютості вогню, готового пожерти противників.
28 Якщо той, хто зрікся Закону Мойсейового, — без милосердя при двох або трьох свідках карається смертю,
29 тож подумайте, наскільки тяжчого покарання заслуговує той, хто потоптав Сина Божого і не шанує кров завіту, якою був освячений, і Духа благодаті зневажає?
30 Бо ми знаємо Того, Хто сказав: «У Мене помста, Я відплачу», — говорить Господь. І знов: «Господь буде судити народ Свій».
31 Страшно впасти в руки Бога живого!
32 Згадайте перші дні ваші, коли ви, як тільки просвітилися, витерпіли великий подвиг страждань,
33 то самі серед ганьби й скорбот, бувши видовищем для інших, то поділяючи участь інших, які переживали те саме.
34 Ви співчували і мені в моїх кайданах; і ви прийняли з радістю розграбування майна вашого, знаючи, що ви маєте в небі майно краще і неминуще.
35 Тому не втрачайте довір'я вашого, бо воно має велику нагороду.
36 Бо вам потрібне терпіння, щоб виконати волю Божу й одержати обітницю.
37 Бо ще небагато, зовсім небагато, і Грядучий прийде і не забариться.
38 А праведний живий вірою буде, а коли хто захитається, не благоволить до того душа Моя».
39 Але ми не з тих, що вагаються на погибель, але стоїмо у вірі на спасіння душі.