1Закон, маючи тінь майбутніх благ, а не сам образ речей, одними й тими жертвами, які приносяться щороку, ніколи не може зробити досконалими тих, що приходять з ними.
2Бо інакше перестали б приносити Їх, бо ті, що приносять жертву, один раз очистившись, не мали б уже ніякої свідомості гріхів.
3Але цими жертвами щороку нагадується про гріхи.
4Бо неможливо, щоб кров телят і козлів знищувала гріхи.
5Тому-то, входячи в світ, Христос говорить: «Жертви і приношення Ти не схотів, але тіло приготував Мені;
6всепалення й жертви за гріх неугодні Тобі.
7Тоді Я сказав: 'Ось іду, як на початку книги написано про Мене, виконати волю Твою, Боже!'»
8Сказавши перше, що ні жертви, ні принесення, ні всепалення, ні жертви за гріх Ти не схотів і не вподобав те»,
9тоді сказав: «Ось Я йду виконати волю Твою, Боже». Він скасовує перше, щоб установити друге.
10За цією-то волею ми освячені одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа.
11Кожен священик стоїть щодня, служачи і приносячи часто ті самі жертви, які не можуть ніколи знищити гріхів.
12Він же, принісши одну жертву за гріхи, назавжди сів по правиці Божій,
13очікуючи далі, аж поки вороги Його не будуть покладені, як підніжок, Йому під ноги.
14Одним приношенням жертви Він назавжди удосконалив тих, що освячуються.
15І Дух Святий також свідчить нам, бо сказано наперед:
16«Ось завіт, який Я укладу з ними після тих днів, — говорить Господь, — укладу Закони Мої в серця їхні і в їхніх думках напишу їх».
17«А гріхів їхніх і беззаконь їхніх не згадаю більше».
18А де прощення гріхів, там непотрібне принесення за них.
19Отож, брати, маючи дерзання входити в святилище, через кров Ісуса,
20дорогою новою і живою, яку Він знову відкрив нам через завісу, тобто через тіло Своє,
21і маючи великого Священика над домом Божим,
22приступаймо з щирим серцем, з повною вірою, кропленням очистивши серця наші від порочної совісті, та обмивши тіла чистою водою.
23Тримаймось непохитно визнання надії, бо Той, Хто обіцяв, — вірний!
24Будемо уважними один до одного, заохочуючи до любові і добрих діл.
25І не залишаймо зібрання свого, як є в деяких звичай, а заохочуймо один одного, і тим більше, чим більше бачите, що день той наближається.
26Якщо ми, пізнавши істину, грішимо свавільно, то не залишається більше жертви за гріхи,
27а якесь страшне очікування суду і лютості вогню, готового пожерти противників.
28Якщо той, хто зрікся Закону Мойсейового, — без милосердя при двох або трьох свідках карається смертю,
29тож подумайте, наскільки тяжчого покарання заслуговує той, хто потоптав Сина Божого і не шанує кров завіту, якою був освячений, і Духа благодаті зневажає?
30Бо ми знаємо Того, Хто сказав: «У Мене помста, Я відплачу», — говорить Господь. І знов: «Господь буде судити народ Свій».
31Страшно впасти в руки Бога живого!
32Згадайте перші дні ваші, коли ви, як тільки просвітилися, витерпіли великий подвиг страждань,
33то самі серед ганьби й скорбот, бувши видовищем для інших, то поділяючи участь інших, які переживали те саме.
34Ви співчували і мені в моїх кайданах; і ви прийняли з радістю розграбування майна вашого, знаючи, що ви маєте в небі майно краще і неминуще.
35Тому не втрачайте довір'я вашого, бо воно має велику нагороду.
36Бо вам потрібне терпіння, щоб виконати волю Божу й одержати обітницю.
37Бо ще небагато, зовсім небагато, і Грядучий прийде і не забариться.
38А праведний живий вірою буде, а коли хто захитається, не благоволить до того душа Моя».
39Але ми не з тих, що вагаються на погибель, але стоїмо у вірі на спасіння душі.