1Тоді первосвященик запитав: «Чи це так?»
2А він сказав: «Мужі-браття та батьки! Послухайте! Бог слави явився отцю нашому Авраамові в Месопотамії, до переселення його в Харан.
3І сказав йому: 'Вийди з землі твоєї і від роду твого і йди в землю, яку покажу тобі'.
4Тоді він вийшов з землі Халдейської і оселився в Харані. А звідти, по смерті батька його, Бог переселив його в цю землю, в якій ви тепер живете.
5І не дав йому на ній спадщини, а ні на стопу ноги, але обіцяв дати її у володіння йому і після нього потомству його, хоч був він ще бездітним.
6І Бог сказав йому, що нащадки його будуть перебувати в чужій землі, і будуть поневолені і гноблені років чотириста.
7'Але народ, яким вони будуть поневолені, Я буду судити, — сказав Бог, — і після того, вони вийдуть і будуть служити Мені на цім місці'.
8І Він дав йому завіт обрізання. І коли родив Ісаака, то обрізав його восьмого дня. А Ісаак родив Якова, а Яків — дванадцятьох патріархів.
9А патріархи через заздрість продали Йосифа в Єгипет, але Бог був з ним.
10І визволив його від усіх страждань, і дав йому ласку та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а той зробив його правителем над Єгиптом і над всім домом своїм.
11А як прийшов голод на всю землю єгипетську та ханаанську та велика скорбота, то батьки наші не знаходили поживи.
12Коли ж Яків почув, що є зерно в Єгипті, послав туди вперше батьків наших.
13А коли вони прийшли вдруге, Йосиф відкрився братам своїм, і Йосифів рід став відомим фараонові.
14І Йосиф послав і покликав батька свого Якова і всю родину свою, — сімдесят п'ять душ.
15І Яків прийшов в Єгипет; і помер він сам і батьки наші.
16І перенесли їх у Сіхем і поклали в гріб, який Авраам купив ціною срібла у синів Еммора Сіхемового.
17А коли наближався час обітниці, якою Бог поклявся Авраамові, народ розрісся і намножився в Єгипті,
18аж поки настав інший цар в Єгипті, який не знав Йосифа.
19Він, хитруючи проти народу нашого, пригноблював батьків наших викидати дітей своїх, щоб не лишались живими.
20У цей час народився Мойсей, і гарний він був перед Богом. Годували його три місяці в домі батька його,
21а коли він був залишений, фараонова дочка взяла його і виховала його собі за сина.
22І Мойсей був навчений усієї мудрості єгипетської, і був сильний у словах і в ділах.
23Коли ж йому сповнилося сорок років, прийшло йому на серце відвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.
24І, побачивши, що одному з них діється кривда, заступився і відомстив за скривдженого, вбивши єгиптянина.
25Він думав, що брати його зрозуміють, що Бог рукою його дає їм визволення, але вони не зрозуміли.
26А наступного дня, як сварились вони, він з'явився і хотів помирити їх, кажучи: 'Мужі, ви ж брати, навіщо кривдите один одного?'
27Але той, що кривдив ближнього, відіпхнув його, кажучи: 'Хто поставив тебе начальником і суддею над нами?
28Чи хочеш убити мене, так як ти вбив учора єгиптянина?'
29І втік Мойсей, почувши це, і став приходьком у землі мадіямській, де в нього народились два сини.
30Коли ж проминуло сорок років, ангел з'явився йому в пустині біля гори Сінайської, у вогні палаючого куща.
31Мойсей, побачивши це, здивувався видінню, а коли підійшов розглянути, то був до нього голос Господній:
32'Я Бог батьків твоїх, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова!' Мойсей затремтів і не відважився поглянути.
33І Господь сказав йому: 'Скинь взуття з ніг твоїх, бо місце, на якому ти стоїш, є земля свята!
34Я бачу пригноблення народу Мого в Єгипті, і чую стогін його, і зійшов визволити його: отже, йди, Я пошлю тебе в Єгипет'.
35Цього Мойсея, якого вони відцурались, кажучи: 'Хто зробив тебе начальником і суддею?' Цього Бог послав начальником і визволителем через ангела, який з'явився йому в кущі.
36Оцей вивів їх, учинивши чудеса і знамення в Єгипеті, і на Червоному морі, і протягом сорока років у пустині.
37Це той Мойсей, який сказав синам Ізраїлевим: 'Господь Бог ваш дасть вам Пророка з братів ваших, як мене: Його слухайте'.
38Це той, що був на зборах у пустині з Ангелом, який промовляв до нього на горі Сінай та з батьками нашими, і який прийняв живі слова, щоб передати нам;
39якому батьки наші не хотіли коритися, але відкинули його і обернулись серцями своїми до Єгипту,
40сказавши Ааронові: 'Зроби нам богів, які б ішли перед нами, бо не знаємо, що сталося з Мойсеєм, який вивів нас з Єгипту'.
41І в ті дні вони зробили теля, і принесли жертву ідолові, і веселились перед ділом рук своїх.
42Але Бог відвернувся від них і попустив їх кланятися воїнству небесному, як написано в книзі пророків: 'Доме Ізраїлів! Чи ви Мені приносили заколене і жертви в пустині сорок років?
43Ви прийняли намет Молоха і зорю бога вашого Ромфана, зображення, які ви зробили, щоб поклонятися їм; і Я переселю вас далеко за Вавілон'.
44Батьки наші мали скінію свідчення в пустині, як повелів Той, Хто говорив Мойсеєві, щоб він зробив її за зразком, якого він бачив.
45Батьки наші з Ісусом, взявши її, внесли у володіння народів, яких Бог прогнав від батьків наших, аж до днів Давида,
46який знайшов благодать у Бога і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова.
47А Соломон збудував Йому дім.
48Та Всевишній живе не в рукотворних храмах, як говорить пророк:
49'Небо — престол Мій, і земля — підніжка для ніг Моїх; який же дім збудуєте Мені, — говорить Господь, — або яке місце для відпочинку Мого?
50Хіба ж не Моя рука створила все це?
51О ви, твердошиї, люди з необрізаним серцем і вухами! Ви завжди противитесь Духові Святому, як батьки ваші, так і ви!
52Кого з пророків не переслідували батьки ваші? Вони ж повбивали тих, які звіщали прихід Праведного, Якого ви тепер стали зрадниками і вбивцями.
53Ви, що отримали Закон через настанови ангелів і не дотримувались його!»
54Почувши це, вони запалились гнівом у серцях своїх і скреготали зубами на нього.
55А Стефан, сповнений Духа Святого, поглянув на небо і побачив славу Божу й Ісуса, що стояв по правиці Бога,
56сказав: «Ось я бачу небо відкрите, і Сина Людського, що по правиці Бога стоїть».
57Та вони закричали гучним голосом, затуливши вуха свої, кинулись однодушно на нього;
58вивели його за місто і почали побивати його камінням, а свідки поклали одяг свій у ногах юнака, званого Савлом.
59І побивали камінням Стефана, який благав Бога, кажучи: «Господи Ісусе, прийми дух мій!»
60Упавши ж на коліна, він вигукнув голосно: «Господи, не порахуй їм цього гріха». І, сказавши це, він спочив.