1А Савл схвалював убивство його. І настало того дня велике переслідування Церкви в Єрусалимі; і всі, крім апостолів, розсіялись по Іудеї та Самарії.
2Побожні мужі поховали Стефана, і зчинили великий плач по ньому.
3А Савл терзав Церкву, вриваючись в доми, виволікав чоловіків і жінок і віддавав їх у в'язницю.
4Проте ті, що були розсіяні, ходили і проповідували Слово Боже.
5Так Филип прийшов у місто Самарію і проповідував там Христа.
6Народ же уважно слухав, що говорив Филип, бачивши чудеса, які він творив.
7Бо нечисті духи з багатьох, хто мав їх, виходили з великим криком, а багато розслаблених та кривих зцілялися.
8І була велика радість у тому місті.
9Був там один чоловік, на ім'я Симон, який перед тим займався ворожбитством, і дивував народ самарійський, видаючи себе за якогось великого.
10Його слухали всі, від малого до великого, кажучи: «Цей є велика сила Божа».
11А слухали його, тому що він довго дивував їх ворожбитством своїм.
12Але коли повірили Филипові, який благовістив про Царство Боже й ім'я Ісуса Христа, — охрестилися чоловіки і жінки.
13І Симон також увірував і, охрестившись, перебував з Филипом; і, побачивши чудеса й знамення, які творились, дивувався.
14А коли апостоли, котрі були в Єрусалимі, почули, що Самарія прийняла Слово Боже, то послали до них Петра і Іоанна,
15які прийшли і помолились за них, щоб вони прийняли Духа Святого,
16бо Він ще не сходив ні на кого з них; вони були тільки охрещені в ім'я Господа Ісуса.
17Тоді поклали руки на них, і вони прийняли Духа Святого.
18Коли ж Симон побачив, що через покладання рук апостолів дається Дух Святий, приніс їм гроші
19і сказав: «Дайте і мені таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, отримав Духа Святого».
20Але Петро сказав йому: «Нехай срібло твоє буде з тобою на погибель, бо ти думав набути дар Божий за гроші!
21Нема тобі в цім частки, ні долі, бо серце твоє не праве перед Богом.
22Отже, покайся в цьому гріху твоєму і благай Бога, щоб відпустив Тобі намір серця твого!
23Бо бачу тебе повного жовчі гіркої та в путах неправди».
24А Симон сказав у відповідь: «Моліться за мене до Господа, щоб нічого з того, що ви сказали, не спіткало мене».
25Вони ж, засвідчивши і звістивши Слово Господнє, повернулися до Єрусалиму і проповідували Євангеліє в багатьох селах Самарії.
26А Филипові ангел Господній сказав: «Встань і йди на південь, на дорогу, яка з Єрусалиму в Газу спускається, на ту, яка пуста».
27І він устав і пішов. І ось муж з Ефіопії, євнух, вельможа Кандакії, цариці ефіопської, який завідував усіма скарбами її і який приїжджав в Єрусалим на поклоніння,
28вертався і, сидячи на колісниці своїй, читав пророка Ісайю.
29А Дух сказав Филипові: «Підійди і пристань до цієї колісниці».
30Филип же підбіг і почув, шо він читає пророка Ісайю і спитав: «Чи ти розумієш, що читаєш?»
31А він сказав: «Як же можу розуміти, коли хто не навчить мене?» І попросив Филипа піднятися та сісти з ним.
32А місце з Писання, яке він читав, було це: «Як вівцю на заколення ведено його, і як ягня перед тим, хто стриже його — безголосе, так і Він не відкрив уст Своїх;
33у приниженні Його, суд Його відбувся, а про рід Його, хто розповість? Бо життя Його із землі забирається».
34І сказав євнух Филипові: «Про кого говорить пророк? Про себе, чи про когось іншого?»
35А Филип, почавши від цього Писання, благовістив йому про Ісуса.
36І так, їдучи дорогою, приїхали вони до води. І євнух сказав: «Ось вода, що перешкоджає мені охреститися?»
37А Филип сказав: «Якщо ти віруєш усім серцем, то можна». А він сказав у відповідь: «Вірую, що Ісус Христос є Син Божий!»
38І звелів спинити колісницю, і вони обидва увійшли у воду, Филип і євнух, і він охрестив його.
39А коли вони вийшли з води, Дух Господній підхопив Филипа, і євнух більше не бачив його, і поїхав далі дорогою своєю, радіючи.
40А Филип опинився в Азоті, і, проходячи, проповідував Євангеліє по всіх містах, аж поки прийшов у Кесарію.