1Один чоловік, на ім'я Ананій, з Сапфірою, дружиною своєю, продав маєток,
2приховав частину з грошей, з відома дружини своєї, а деяку частину приніс і поклав до ніг апостолів.
3Але Петро сказав: «Ананіє, навіщо ти попустив дияволу вкласти в серце твоє думку сказати неправду Духові Святому і приховати з ціни за землю?
4Чи не твоїм було те, що ти мав, і чи не володів тим, що одержав від продажу? Навіщо ти поклав у серці своєму так зробити? Ти сказав неправду не людям, а Богові!»
5А коли Ананій почув слова ці, то впав мертвим. І великий жах обгорнув всіх, що це чули.
6Уставши, юнаки взяли його, і винесли та й поховали.
7Години через три після цього, прийшла дружина його, не знаючи, що трапилося.
8І звернувся до неї Петро: «Скажи мені, чи за стільки ви продали землю?» Вона сказала: «Так, за стільки».
9Петро говорить їй: «Чому це ви змовились спокусити Духа Господнього? Он входять у двері ті, що поховали чоловіка твого, і тебе винесуть».
10І вмить вона впала біля ніг його та й померла. І юнаки, увійшовши, знайшли її мертвою; і, винісши, поховали біля її чоловіка.
11Великий страх обгорнув всю церкву і всіх, що чули про це.
12Руками ж апостолів творилося багато знамен і чудес у народі. І всі однодушно перебували в притворі Соломоновому.
13І ніхто сторонній не відважився прилучитися до них, однак народ прославляв їх.
14А віруючих все більше й більше приєднувалось до Господа, безліч чоловіків і жінок;
15так що виносили хворих на вулиці і клали на постелях та ліжках, щоб коли Петро буде проходити, то щоб хоч тінь його впала на кого з них.
16Також до Єрусалиму приходило багато із навколишніх міст, несучи хворих та одержимих нечистими духами, і всі зцілялися.
17А первосвященик і всі, що належали до саддукейської єресі, сповнилися заздрістю
18і наклали руки свої на апостолів та вкинули їх у народну в'язницю.
19Але ангел Господній вночі відчинив двері в'язниці, вивів їх і сказав:
20«Ідіть, і, ставши в храмі, говоріть народові всі ці слова життя».
21Почувши це, вони увійшли вранці в храм і навчали. Але первосвященик і ті, що були з ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старійшин Ізраїля і послали у темницю привести апостолів.
22Але слуги, прийшовши, не знайшли їх у в'язниці і, вернувшись, доповіли, говорячи:
23«В'язницю ми знайшли замкнену з усією пильністю, і сторожа при дверях стояла, але відчинивши, ми не знайшли в ній нікого».
24Почувши ці слова, первосвященик, начальник сторожі та інші первосвященики не могли зрозуміти, щоб це означало.
25Тоді хтось прийшов і сповістив: «Ось мужі, яких ви вкинули у темницю, стоять в храмі і навчають народ».
26Тоді начальник сторожі пішов зі службою і привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб не побили їх камінням.
27І, привівши їх, поставили перед синедріоном. А первосвященик запитав їх:
28«Чи не рішуче ми заборонили вам учити про це ім'я? А ви переповнили Єрусалим вченням вашим і хочете навести на нас кров Чоловіка Того».
29Петро ж і апостоли сказали у відповідь: «Богові треба коритися більше, ніж людям.
30Бог батьків наших воскресив Ісуса, Якого ви вбили, повісивши на дереві.
31Бог Своєю правицею возніс Його, як Начальника і Спасителя, щоб дати покаяння Ізраїлеві і прощення гріхів.
32Свідки Йому ми і Дух Святий, Якого Бог дав тим, хто кориться Йому».
33Коли ж вони почули це, запалали гнівом і радились убити їх.
34Тоді встав у синедріоні один фарисей, на ім'я Гамаліїл, учитель Закону, шанований усім народом, і звелів випровадити апостолів на короткий час.
35А їм сказав: «Мужі Ізраїля! Подумайте добре про людей цих, що ви маєте робити з ними.
36Бо незадовго перед цим з'явився Февда, видаючи себе за когось великого, і до нього приєдналось з чотириста чоловік. Але він убитий, а ті, що слухались його, розійшлись і зникли.
37Після нього, під час перепису, повстав Іуда з Галілеї, і повів за собою багато людей. Але загинув і він, а ті, що слухались його, розсипались.
38І тепер кажу вам: відступіться від цих людей, залишіть їх! Бо коли це починання і це діло від людей, то розпадеться.
39А якщо від Бога, то ви не можете зруйнувати його; стережіться, щоб не стати вам і богоборцями.
40Вони послухались його; і, покликавши апостолів, висікли їх, заборонили їм говорити про ім'я Ісуса та й відпустили їх.
41Вони ж вийшли з синедріону, радіючи, що удостоїлися прийняти зневагу за ім'я Ісуса.
42І кожного дня в храмі і по домах не переставали вчити і благовіствувати про Ісуса Христа.