Acts 5
1 Один чоловік, на ім'я Ананій, з Сапфірою, дружиною своєю, продав маєток,
2 приховав частину з грошей, з відома дружини своєї, а деяку частину приніс і поклав до ніг апостолів.
3 Але Петро сказав: «Ананіє, навіщо ти попустив дияволу вкласти в серце твоє думку сказати неправду Духові Святому і приховати з ціни за землю?
4 Чи не твоїм було те, що ти мав, і чи не володів тим, що одержав від продажу? Навіщо ти поклав у серці своєму так зробити? Ти сказав неправду не людям, а Богові!»
5 А коли Ананій почув слова ці, то впав мертвим. І великий жах обгорнув всіх, що це чули.
6 Уставши, юнаки взяли його, і винесли та й поховали.
7 Години через три після цього, прийшла дружина його, не знаючи, що трапилося.
8 І звернувся до неї Петро: «Скажи мені, чи за стільки ви продали землю?» Вона сказала: «Так, за стільки».
9 Петро говорить їй: «Чому це ви змовились спокусити Духа Господнього? Он входять у двері ті, що поховали чоловіка твого, і тебе винесуть».
10 І вмить вона впала біля ніг його та й померла. І юнаки, увійшовши, знайшли її мертвою; і, винісши, поховали біля її чоловіка.
11 Великий страх обгорнув всю церкву і всіх, що чули про це.
12 Руками ж апостолів творилося багато знамен і чудес у народі. І всі однодушно перебували в притворі Соломоновому.
13 І ніхто сторонній не відважився прилучитися до них, однак народ прославляв їх.
14 А віруючих все більше й більше приєднувалось до Господа, безліч чоловіків і жінок;
15 так що виносили хворих на вулиці і клали на постелях та ліжках, щоб коли Петро буде проходити, то щоб хоч тінь його впала на кого з них.
16 Також до Єрусалиму приходило багато із навколишніх міст, несучи хворих та одержимих нечистими духами, і всі зцілялися.
17 А первосвященик і всі, що належали до саддукейської єресі, сповнилися заздрістю
18 і наклали руки свої на апостолів та вкинули їх у народну в'язницю.
19 Але ангел Господній вночі відчинив двері в'язниці, вивів їх і сказав:
20 «Ідіть, і, ставши в храмі, говоріть народові всі ці слова життя».
21 Почувши це, вони увійшли вранці в храм і навчали. Але первосвященик і ті, що були з ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старійшин Ізраїля і послали у темницю привести апостолів.
22 Але слуги, прийшовши, не знайшли їх у в'язниці і, вернувшись, доповіли, говорячи:
23 «В'язницю ми знайшли замкнену з усією пильністю, і сторожа при дверях стояла, але відчинивши, ми не знайшли в ній нікого».
24 Почувши ці слова, первосвященик, начальник сторожі та інші первосвященики не могли зрозуміти, щоб це означало.
25 Тоді хтось прийшов і сповістив: «Ось мужі, яких ви вкинули у темницю, стоять в храмі і навчають народ».
26 Тоді начальник сторожі пішов зі службою і привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб не побили їх камінням.
27 І, привівши їх, поставили перед синедріоном. А первосвященик запитав їх:
28 «Чи не рішуче ми заборонили вам учити про це ім'я? А ви переповнили Єрусалим вченням вашим і хочете навести на нас кров Чоловіка Того».
29 Петро ж і апостоли сказали у відповідь: «Богові треба коритися більше, ніж людям.
30 Бог батьків наших воскресив Ісуса, Якого ви вбили, повісивши на дереві.
31 Бог Своєю правицею возніс Його, як Начальника і Спасителя, щоб дати покаяння Ізраїлеві і прощення гріхів.
32 Свідки Йому ми і Дух Святий, Якого Бог дав тим, хто кориться Йому».
33 Коли ж вони почули це, запалали гнівом і радились убити їх.
34 Тоді встав у синедріоні один фарисей, на ім'я Гамаліїл, учитель Закону, шанований усім народом, і звелів випровадити апостолів на короткий час.
35 А їм сказав: «Мужі Ізраїля! Подумайте добре про людей цих, що ви маєте робити з ними.
36 Бо незадовго перед цим з'явився Февда, видаючи себе за когось великого, і до нього приєдналось з чотириста чоловік. Але він убитий, а ті, що слухались його, розійшлись і зникли.
37 Після нього, під час перепису, повстав Іуда з Галілеї, і повів за собою багато людей. Але загинув і він, а ті, що слухались його, розсипались.
38 І тепер кажу вам: відступіться від цих людей, залишіть їх! Бо коли це починання і це діло від людей, то розпадеться.
39 А якщо від Бога, то ви не можете зруйнувати його; стережіться, щоб не стати вам і богоборцями.
40 Вони послухались його; і, покликавши апостолів, висікли їх, заборонили їм говорити про ім'я Ісуса та й відпустили їх.
41 Вони ж вийшли з синедріону, радіючи, що удостоїлися прийняти зневагу за ім'я Ісуса.
42 І кожного дня в храмі і по домах не переставали вчити і благовіствувати про Ісуса Христа.