Acts 4
1 Коли вони промовляли до народу, священики, начальники сторожі храму і саддукеї підійшли до них,
2 обурені тим, що вони навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих.
3 І наклали руки на них та й віддали їх під варту до ранку, бо вже був вечір.
4 Але багато з тих, що слухали слово — увірували, і число людей було близько п'яти тисяч.
5 Наступного дня зібрались в Єрусалимі начальники їх, старійшини і книжники, і первосвященик Анна, і Кайяфа,
6 і Іоанн, і Олександр, і інші з роду первосвященицького.
7 Поставивши їх посередині, запитали: «Якою силою чи яким ім'ям ви зробили це?»
8 Тоді Петро, сповнившись Духом Святим, сказав їм: «Правителі народу та старійшини Ізраїлеві!
9 Як від нас сьогодні вимагають відповіді за благодіяння немічному чоловікові, як він зцілився,
10 то нехай буде відомо вам усім і всьому народові ізраїльському, що ім'ям Ісуса Христа Назарея, Якого ви розп'яли і Якого Бог воскресив з мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровим.
11 Він камінь, якого ви, будівничі, відкинули, став наріжним каменем, і нема ні в кому іншому спасіння,
12 бо нема іншого імені під небом, даного людям, яким належало б спастися нам».
13 Побачивши сміливість Петра та Іоанна і примітивши, що вони люди некнижні і прості, дивувались, і пізнавали їх, що вони були з Ісусом.
14 І бачучи зціленого чоловіка, що стояв з ними, не могли нічого сказати проти.
15 І, звелівши їм вийти з синедріону, вони радились між собою,
16 говорячи: «Що нам робити з цими людьми? Бо ж усім мешканцям Єрусалиму відомо, що через них сталося явне чудо, і заперечити ми не можемо.
17 Але, щоб не поширювалося більше в народі, погрозою заборонимо їм, щоб нікому з людей не говорили про це ім'я!»
18 І, покликавши їх, заборонили їм зовсім говорити і навчати про ім'я Ісуса.
19 Але Петро та Іоанн сказали їм у відповідь: «Розсудіть, чи справедливо перед Богом слухати вас більше, ніж Бога?
20 Ми не можемо не говорити про те, що бачили і чули».
21 А вони, пригрозивши, відпустили їх, не маючи можливості покарати їх, через народ, бо всі прославляли Бога за те, що сталося.
22 Бо було понад сорок років тому чоловікові, з яким сталося це чудо зцілення.
23 А коли відпустили їх, вони прийшли до своїх і сповістили про те, що говорили їм первосвященики і старійшини.
24 Ті ж, вислухавши, однодушно піднесли голос свій у молитві до Бога і сказали: «Владико Боже, Який створив небо і землю, і море, і все, що в них!
25 Ти сказав Духом Святим через уста Давида, раба Твого, батька нашого: 'Чого заметушилися язичники, і народи задумують марне?
26 Царі земні повстали, і князі зібрались разом проти Господа і проти Христа Його'.
27 Бо справді зібралися в місті цьому проти Святого Сина Твого Ісуса, Якого Ти помазав, Ірод і Понтій Пілат з язичниками і народом Ізраїльським,
28 щоб зробити те, чому бути визначила наперед рука Твоя і рада Твоя.
29 І нині, Господи, поглянь на погрози їхні, і дай рабам Твоїм говорити слово Твоє з сміливістю;
30 тоді, як Ти простягнеш руку Твою на зцілення, і щоб знамення і чуда творились ім'ям Святого Сина Твого Ісуса».
31 І по молитві їх, місце, де вони були зібрані, захиталось, і всі сповнились Духом Святим, і говорили слово Боже з сміливістю.
32 Більшість віруючих мали одне серце і одну душу, і ніхто нічого з майна не називав своїх, а все у них було спільне.
33 Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа; і велика благодать була на них усіх.
34 Не було між ними жодного, хто б терпів недостаток, бо всі, хто мав поле чи дім, — продавали і приносили гроші за продане,
35 і клали до ніг апостолів, і давалося кожному за потребами його.
36 Так Іосія, прозваний апостолами Варнавою, що значить син утіхи, левит, родом з Кіпру,
37 у якого була своя земля, продавши її, приніс гроші і поклав до ніг апостолів.