1І сказав Агріппа Павлові: «Дозволяється тобі говорити за себе». Тоді Павло, простягнувши руку, почав говорити на свій захист:
2«О царю Агріппо! Вважаю себе щасливим, що можу сьогодні захищатись перед тобою в усьому, в чім звинувачують мене іудеї.
3Особливо тому, що ти знаєш всі звичаї та суперечливі питання між іудеями, тому прошу тебе вислухати мене великодушно.
4Моє життя від юності, яке спочатку проводив я серед мого народу в Єрусалимі, знають усі іудеї.
5Вони знають про мене здавна, коли б схотіли засвідчити, то вони підтвердили б, що я жив, як фарисей, за найсуворішим в нашому віросповіданні вченням.
6І сьогодні я стою перед судом за надію на обітницю, дану Богом отцям нашим,
7а її здійснення чекають побачити наші дванадцять колін, служачи Богові старанно день і ніч. За цю надію іудеї звинувачують мене, о царю!
8Що ж? Невже ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає мертвих?
9Правда, і я думав, що треба мені багато діяти проти імені Ісуса з Назарету.
10Що я й робив в Єрусалимі: багато святих замкнув у в'язниці, одержавши владу від первосвящеників; і коли їх убивали, я подавав на те голос.
11І по всіх синагогах я багаторазово мучив їх, і примушував хулити Ісуса; і в безмірній лютості я переслідував їх і по чужих містах.
12Для цього я йшов у Дамаск з владою і дорученням первосвящеників,
13і опівдні на дорозі, о царю, побачив я світло з неба, ясніше від сяйва сонця, яке осяяло мене і тих, котрі йшли зі мною.
14Усі ми попадали на землю, і я почув голос, який говорив до мене єврейською мовою: 'Савле, Савле, що ти переслідуєш Мене? Важко тобі йти проти рожна'.
15А я запитав: 'Хто Ти, Господи?' А Він сказав: 'Я — Ісус, Якого ти переслідуєш.
16Але встань і стань на ноги твої: бо для того Я з'явився тобі, щоб зробити тебе служителем і свідком того, що ти бачив, і що Я відкрию тобі,
17визволяючи тебе від народу іудейського і від язичників, до яких Я посилаю тебе тепер, щоб
18відкрити їм очі, щоб вони навернулись від темряви до світла і від влади сатани до Бога, щоб вірою в Мене вони одержали прощення гріхів і спадщину з освяченими'.
19Тому, о царю Агріппо, я не став противитися небесному видінню,
20а проповідував перш тим, що в Дамаску, в Єрусалимі і по всій Іудеї, також і язичникам, щоб вони покаялися, наверталися до Бога і робили діла, гідні покаяння.
21За це іудеї схопили мене в храмі і хотіли розтерзати.
22Але, одержавши допомогу від Бога, я до цього дня стою і свідчу малому і великому, нічого не кажучи, крім того, про що пророки і Мойсей говорили, що це буде,
23що Христос мав постраждати і, воскреснувши першим з мертвих, принести світло народові іудейському і язичникам».
24Коли ж він так боронився, Фест сказав гучним голосом: «Безумствуєш ти, Павле! Велика вченість твоя доводить тебе до божевілля!»
25«Я не безумствую, Фесте високодостойний», сказав він, «а кажу слова правди і здорового розуму.
26Бо знає про те цар, перед ким я сміло говорю; і я переконаний, що нічого з цього не заховане перед ним, бо це не діялось в закутку.
27Царю Агріппо, чи віруєш ти пророкам? Знаю, що віруєш!»
28Тоді Агріппа сказав Павлові: «Ти мало що не переконуєш мене стати християнином!»
29А Павло сказав: «Благав би я Бога, щоб мало, чи багато, не тільки ти, але і всі, хто чує мене сьогодні, стали такими, як я, окрім цих кайданів».
30І коли він це сказав, цар, намісник, Вереніка і ті, що сиділи з ними, встали.
31І, відійшовши набік, розмовляли між собою, кажучи: «Цей чоловік не робить нічого вартого смерті чи кайданів».
32І сказав Агріппа Фестові: «Можна було б звільнити цього чоловіка, якби він не вимагав суду кесаря».