1Через п'ять днів прийшов первосвященик Ананій зі старійшинами і якимсь ритором Тертулом, що перед намісником скаржилися на Павла.
2І коли покликали його, Тертул почав звинувачувати, кажучи: «Через тебе тривалий мир ми маємо, і для нашого народу добрі зроблені реформи завдяки дбайливості твоєї, —
3ми визнаємо це завжди і на кожному місці з подякою, вельми шановний Феліксе.
4Та щоб не довго турбувати тебе, я благаю тебе, вислухай нас коротко з властивою тобі поблажливістю.
5Ми переконалися, що цей чоловік є порушник спокою і збудник заколотів між усіма іудеями по всьому світу, і що він провідник Назорейської єресі.
6Він навіть відважився осквернити храм, та ми схопили його і хотіли судити згідно нашого Закону,
7але начальник Лісій прийшов і з великою силою взяв його з рук наших і послав до тебе,
8звелівши і нам, його обвинувачам, іти до тебе. Розпитавши, ти сам можеш дізнатися від нього, в чому його звинувачуємо».
9І іудеї також підтвердили, кажучи, що це так.
10Коли намісник дав йому знак говорити, Павло відповів: «Так як я знаю, що ти багато років суддя над цим народом, тому буду сміливіше захищатися.
11Ти можеш довідатися, що не більше дванадцяти днів, як я прийшов поклонитися до Єрусалиму;
12і що ні в храмі вони не знайшли мене, щоб я сперечався з ким-небудь або робив заколот в народі, ні в синагогах, ні в місті.
13І не можуть довести того, в чому тепер звинувачують мене.
14Однак признаюся тобі, що згідно вчення, яке вони називають єрессю, я дійсно служу Богові отців і вірую всьому, що написано в Законі і пророках.
15І я маю надію на Бога, що буде воскресіння мертвих, праведних і неправедних, чого вони й самі сподіваються.
16Тому я пильно дбаю про те, щоб завжди мати чисту совість перед Богом і людьми.
17І по багатьох роках, я прийшов доставити моєму народові милостиню і приношення;
18при цьому деякі іудеї з Асії знайшли мене очищеного в храмі, без натовпу й без колотнечі.
19Їм-бо ж самим належало стати перед тобою і звинувачувати мене, коли мають щось проти мене.
20Або нехай самі оці скажуть, яку неправду знайшли вони в мені, коли я стояв перед синедріоном;
21хіба що тільки одне те слово, яке голосно промовив я, стоячи між ними: 'За вчення про воскресіння мертвих, ви мене судите сьогодні'».
22Вислухавши це, Фелікс відклав справу їхню, кажучи: «Коли тисячоначальник Лісій прибуде, я докладніше дізнаюсь про це вчення».
23А Павла наказав сотникові стерегти, але бути поблажливим і не забороняти нікому з близьких його служити йому або приходити до нього.
24Через кілька днів прийшов Фелікс з Друзіллою, дружиною своєю, яка була іудейкою, покликав Павла і слухав його про віру в Ісуса Христа.
25І коли він говорив їм про справедливість, стриманість і про майбутній суд, Фелікс пройнявся страхом і сказав: «Тепер іди, а коли знайду час, покличу тебе».
26Разом з тим, він сподівався, що Павло дасть йому гроші, щоб відпустити його, тому він часто прикликав його і розмовляв з ним.
27Коли минуло два роки, на місце Фелікса, посів Порцій Фест. А Фелікс, бажаючи догодити іудеям, залишив Павла у в'язниці.