1«Мужі-браття і батьки! Вислухайте тепер моє оправдання перед вами!»
2Як почули, що він говорить до них єврейською мовою, вони ще більше притихли.
3А він сказав: «Я — іудей, народився в Тарсі, в Кілікії, вихований у цьому місті, в Єрусалимі, біля ніг Гамаліїла, докладно навчений Закону батьків, ревнитель по Бозі, як і всі ви сьогодні.
4І я переслідував послідовників цього вчення аж до їхньої смерті, в'яжучи і вкидаючи у в'язницю чоловіків і жінок.
5Також і первосвященик засвідчить про мене і всі старійшини, від яких я отримав листи до братів і йшов у Дамаск, щоб тамошніх людей зв'язати й привести до Єрусалиму на кару.
6І сталося, як я був у дорозі і наближався до Дамаску, десь коло полудня, раптом осяяло мене велике світло з неба.
7Я впав на землю і почув голос, який говорив мені: 'Савле, Савле, чому ти переслідуєш мене?'
8Я запитав: 'Хто Ти, Господи?' А Він сказав мені: 'Я Ісус з Назарету, якого ти переслідуєш'.
9Ті, що були зі мною, бачили світло, але не чули голосу, який говорив мені, і налякалися.
10І я спитав: 'Господи, що я маю робити?' А Господь відповів мені: 'Встань і йди в Дамаск; там буде сказано тобі все, що призначено тобі робити'.
11І коли я від яскравості світла осліп, то ті, що були зі мною, повели мене за руку, і я прийшов у Дамаск.
12А один муж Ананій, у Законі побожний і вельми шанований усіма іудеями Дамаску,
13прийшов до мене і, ставши поруч мене, сказав мені: 'Брате Савле, прозри!' І в ту ж хвилину я побачив його.
14А він сказав: 'Бог батьків наших вибрав тебе, щоб ти пізнав волю Його, і щоб бачив Праведника і почув голос з уст Його.
15Бо ти будеш свідком про Нього усім людям, розказувати про те, що ти бачив і чув.
16А тепер чого гаєшся? Встань, охрестись і обмий гріхи твої, призвавши Ім'я Господа Ісуса'.
17І сталося, коли повернувся я в Єрусалим і молився в храмі, не томлячи себе,
18я побачив Його, а Він сказав мені: 'Поспіши і вийди скоріш з Єрусалиму, тому що тут не приймуть твого свідчення про Мене!'
19А я сказав: 'Господи, вони знають, що я ув'язнював і бив у кожній синагозі тих, що вірували в Тебе.
20А коли кров Стефана, свідка Твого, проливалась, я також стояв та одобрював убивство його, та стеріг одежу вбивців його'.
21І Він сказав мені: 'Іди, бо Я пошлю тебе далеко до язичників'».
22І вони слухали аж до цього слова; і піднесли свій голос, кричачи: «Геть такого з землі; не належить жити йому!»
23Тим часом, коли вони кричали і кидали одежу і порох в повітря,
24тисячоначальник звелів відвести його в фортецю і наказав бичувати його, щоб дізнатися, чого вони так на нього кричали.
25І коли вони прив'язали його ремінням, щоб тілесно покарати, Павло сказав сотникові, який стояв тут: «Чи законно вам бичувати громадянина римського, і без суду?»
26Почувши це, сотник пішов до тисячоначальника і сповістив, кажучи: «Дивись, що ти хочеш робити? Цей чоловік римський громадянин».
27Тоді тисячоначальник підійшов і сказав йому: «Скажи мені, ти римський громадянин?» Він сказав: «Так!»
28А тисячоначальник сказав: «За велику суму набув я це громадянство». Павло ж сказав: «А я родився в нім».
29І негайно відступили від нього ті, що мали катувати його, а тисячоначальник, дізнавшись, що він римський громадянин, злякався, що зв'язав його.
30А наступного дня, бажаючи взнати точніше, за що іудеї звинувачують Павла, звільнив його з кайданів, і звелів зібратися первосвященикам і всьому синедріону і, вивівши Павла, поставив його перед ними.