1Коли ми розлучилися з ними і відпливли, то негайно прибули в Кос, а на другий день в Родос, а звідти в Патару.
2І, знайшовши корабель, який плив у Фінікію, ми сіли і попливли.
3Побачивши Кіпр, ми повернули на південь і попливли в Сірію та й причалили в Тирі, бо там корабель треба було розвантажити.
4І, знайшовши учнів, пробули там сім днів. Вони з натхнення Духа говорили Павлові, щоб він не йшов до Єрусалиму.
5І як дні перебування скінчилися, ми вийшли і пішли, а вони всі з жінками і дітьми проводжали нас аж за місто; і, впавши на коліна на березі, ми помолилися.
6Попрощавшись один з одним, ми сіли на корабель, а вони повернулись додому.
7Ми продовжували нашу морську подорож і з Тиру прибули в Птолемаїду, де, привітавши братів, перебули з ними один день.
8Наступного дня ми вибрались в дорогу і прибули в Кесарію. І тут перебували в домі євангеліста Пилипа, одного з сімох.
9Він мав чотири дочки-дівиці, які пророкували.
10І коли ми перебули там багато днів, прийшов з Іудеї один пророк, на ім'я Агав,
11і, прийшовши до нас, узяв пояс Павлів, зв'язав собі руки і ноги і сказав: «Так говорить Дух Святий: отак іудеї в Єрусалимі зв'яжуть того, чий є цей пояс, і видадуть його в руки язичників».
12Коли ми почули це, то ми і тамошні почали просити, щоб не йшов в Єрусалим.
13Тоді Павло відповів: «Що ви робите? Чого ви плачем своїм розриваєте серце моє? Бо я готовий не тільки бути зв'язаним, але й померти в Єрусалимі за ім'я Господа Ісуса!»
14Коли ми не змогли переконати його, то замовкли і сказали: «Нехай буде воля Господня!»
15Після цих днів, приготувавшись, ми пішли в Єрусалим.
16З нами пішли деякі учні з Кесарії і привели нас до одного Мнасона з Кіпру, давнього учня, в якого ми мали зупинитися.
17А коли ми прийшли в Єрусалим, брати привітно прийняли нас.
18На другий день Павло прийшов з нами до Якова; прийшли і всі пресвітери.
19Привітавши їх, він розповів їм докладно все, що Бог створив між язичниками через його служіння.
20Як вони почули про це, то славили Бога і сказали йому: «Бачиш, брате, скільки тисяч іудеїв увірували, а вони всі ревнителі закону.
21І вони чули про тебе, що ти навчаєш усіх іудеїв, які живуть поміж язичниками, відступництву від Мойсея, говорячи, щоб вони не обрізували дітей та не тримались звичаїв.
22Що ж тепер? Люди зберуться напевно, бо почують, що ти прийшов.
23Зроби тоді те, що ми тобі кажемо: є в нас чотири чоловіки, які зв'язані обітницею.
24Візьми їх і очисться з ними, і прийми на себе витрати на жертву за них, щоб остригли собі голови; і всі дізнаються, що неправда про тебе їм сказана, та що сам ти продовжуєш триматися Закону.
25А відносно язичників, які увірували, ми писали, розсудивши, щоб вони нічого такого не дотримувалися, а лише берегли себе від ідоложертовного, від крові, від удавленими та від блуду».
26Тоді Павло взяв мужів, і очистився з ними, і наступного дня ввійшов у храм, і звістив про виконання днів очищення, аж до принесення жертви за кожного з них.
27А коли ж кінчалися сім днів, тоді іудеї з Асії, побачивши його в храмі, підбурили весь народ і, схопивши його,
28кричали: «Мужі ізраїльські, допоможіть! Цей чоловік навчає всіх і всюди проти народу, Закону і проти цього місця! Крім того, він увів греків у храм і осквернив це святе місце!»
29Бо вони перед тим бачили з ним у місті Трохима, ефесянина, і думали про нього, що Павло ввів його в храм.
30І все місто зворушилося, і зібрався народ; і, схопивши Павла, витягли його з храму, а двері негайно зачинили.
31І коли вони хотіли вбити його, то звістка дійшла до тисячоначальника полку, що весь Єрусалим збунтувався.
32І зараз же він взяв воїнів і сотників і подався до них. А вони, побачивши тисячоначальника і воїнів, перестали бити Павла.
33Тоді тисячоначальник підійшов, узяв його і звелів закувати його двома ланцюгами. Тоді запитав, хто він і що зробив?
34А між народом одні кричали одне, а інші — друге; і коли він нічого певного не міг довідатися через заколот, то звелів вести його до фортеці.
35А коли Павло дійшов до сходів, то воїни змушені були нести його з-за шаленості натовпу людського.
36Багато народу йшло слідом і кричали: «Смерть йому!»
37Входячи до фортеці, Павло звернувся до начальника: «Чи можна мені щось сказати?» А той сказав: «Ти говориш по-грецьки?
38Чи не той ти єгиптянин, який перед цими днями зчинив бунт і вивів у пустиню чотири тисячі розбійників?»
39Але Павло сказав: «Я іудей з Тарсу в Кілікії, громадянин відомого міста; прошу тебе, дозволь мені говорити до народу».
40Коли ж той дозволив, Павло став на сходах і дав знак рукою народові. І, як настала тиша, він почав говорити єврейською мовою, кажучи: