Acts 21
1 Коли ми розлучилися з ними і відпливли, то негайно прибули в Кос, а на другий день в Родос, а звідти в Патару.
2 І, знайшовши корабель, який плив у Фінікію, ми сіли і попливли.
3 Побачивши Кіпр, ми повернули на південь і попливли в Сірію та й причалили в Тирі, бо там корабель треба було розвантажити.
4 І, знайшовши учнів, пробули там сім днів. Вони з натхнення Духа говорили Павлові, щоб він не йшов до Єрусалиму.
5 І як дні перебування скінчилися, ми вийшли і пішли, а вони всі з жінками і дітьми проводжали нас аж за місто; і, впавши на коліна на березі, ми помолилися.
6 Попрощавшись один з одним, ми сіли на корабель, а вони повернулись додому.
7 Ми продовжували нашу морську подорож і з Тиру прибули в Птолемаїду, де, привітавши братів, перебули з ними один день.
8 Наступного дня ми вибрались в дорогу і прибули в Кесарію. І тут перебували в домі євангеліста Пилипа, одного з сімох.
9 Він мав чотири дочки-дівиці, які пророкували.
10 І коли ми перебули там багато днів, прийшов з Іудеї один пророк, на ім'я Агав,
11 і, прийшовши до нас, узяв пояс Павлів, зв'язав собі руки і ноги і сказав: «Так говорить Дух Святий: отак іудеї в Єрусалимі зв'яжуть того, чий є цей пояс, і видадуть його в руки язичників».
12 Коли ми почули це, то ми і тамошні почали просити, щоб не йшов в Єрусалим.
13 Тоді Павло відповів: «Що ви робите? Чого ви плачем своїм розриваєте серце моє? Бо я готовий не тільки бути зв'язаним, але й померти в Єрусалимі за ім'я Господа Ісуса!»
14 Коли ми не змогли переконати його, то замовкли і сказали: «Нехай буде воля Господня!»
15 Після цих днів, приготувавшись, ми пішли в Єрусалим.
16 З нами пішли деякі учні з Кесарії і привели нас до одного Мнасона з Кіпру, давнього учня, в якого ми мали зупинитися.
17 А коли ми прийшли в Єрусалим, брати привітно прийняли нас.
18 На другий день Павло прийшов з нами до Якова; прийшли і всі пресвітери.
19 Привітавши їх, він розповів їм докладно все, що Бог створив між язичниками через його служіння.
20 Як вони почули про це, то славили Бога і сказали йому: «Бачиш, брате, скільки тисяч іудеїв увірували, а вони всі ревнителі закону.
21 І вони чули про тебе, що ти навчаєш усіх іудеїв, які живуть поміж язичниками, відступництву від Мойсея, говорячи, щоб вони не обрізували дітей та не тримались звичаїв.
22 Що ж тепер? Люди зберуться напевно, бо почують, що ти прийшов.
23 Зроби тоді те, що ми тобі кажемо: є в нас чотири чоловіки, які зв'язані обітницею.
24 Візьми їх і очисться з ними, і прийми на себе витрати на жертву за них, щоб остригли собі голови; і всі дізнаються, що неправда про тебе їм сказана, та що сам ти продовжуєш триматися Закону.
25 А відносно язичників, які увірували, ми писали, розсудивши, щоб вони нічого такого не дотримувалися, а лише берегли себе від ідоложертовного, від крові, від удавленими та від блуду».
26 Тоді Павло взяв мужів, і очистився з ними, і наступного дня ввійшов у храм, і звістив про виконання днів очищення, аж до принесення жертви за кожного з них.
27 А коли ж кінчалися сім днів, тоді іудеї з Асії, побачивши його в храмі, підбурили весь народ і, схопивши його,
28 кричали: «Мужі ізраїльські, допоможіть! Цей чоловік навчає всіх і всюди проти народу, Закону і проти цього місця! Крім того, він увів греків у храм і осквернив це святе місце!»
29 Бо вони перед тим бачили з ним у місті Трохима, ефесянина, і думали про нього, що Павло ввів його в храм.
30 І все місто зворушилося, і зібрався народ; і, схопивши Павла, витягли його з храму, а двері негайно зачинили.
31 І коли вони хотіли вбити його, то звістка дійшла до тисячоначальника полку, що весь Єрусалим збунтувався.
32 І зараз же він взяв воїнів і сотників і подався до них. А вони, побачивши тисячоначальника і воїнів, перестали бити Павла.
33 Тоді тисячоначальник підійшов, узяв його і звелів закувати його двома ланцюгами. Тоді запитав, хто він і що зробив?
34 А між народом одні кричали одне, а інші — друге; і коли він нічого певного не міг довідатися через заколот, то звелів вести його до фортеці.
35 А коли Павло дійшов до сходів, то воїни змушені були нести його з-за шаленості натовпу людського.
36 Багато народу йшло слідом і кричали: «Смерть йому!»
37 Входячи до фортеці, Павло звернувся до начальника: «Чи можна мені щось сказати?» А той сказав: «Ти говориш по-грецьки?
38 Чи не той ти єгиптянин, який перед цими днями зчинив бунт і вивів у пустиню чотири тисячі розбійників?»
39 Але Павло сказав: «Я іудей з Тарсу в Кілікії, громадянин відомого міста; прошу тебе, дозволь мені говорити до народу».
40 Коли ж той дозволив, Павло став на сходах і дав знак рукою народові. І, як настала тиша, він почав говорити єврейською мовою, кажучи: