Acts 20
1 Коли ж заколот стих, Павло покликав учнів, і давши їм наставлення та попрощавшись з ними, вийшов і пішов у Македонію.
2 Перейшовши ті місця, та підбадьоривши щедрими настановами, прийшов до Геллади.
3 Там він пробув там три місяці. Коли він мав відпливти в Сірію, то іудеї вчинили змову проти нього, і тому він вирішив вертатись через Македонію.
4 Разом з ним пішов Сопатер, син Пірра, з Верії, Арістарх і Секунд з Солуня, Гай з Дербії і Тимофій, та Тихик і Трохим з Асії.
5 Вони пішли наперед і очікували нас у Троаді.
6 Ми ж відпливли після днів Опрісноків з Филип і днів за п'ять прибули в Троаду, де провели сім днів.
7 А першого дня в тижні, коли учні зібралися для ламання хліба, Павло, маючи намір ранком наступного дня вирушити в дорогу, промовляв до них і продовжив слово до півночі.
8 У горниці, де ми зібрались, було багато світильників.
9 І там сидів на вікні один юнак, на ім'я Євтих, і обгорнув його глибокий сон, бо Павло говорив довго, і він сонний похилився і впав додолу з третього поверху, — і підняли його мертвим.
10 А Павло, зійшовши, припав до нього і, обнявши його, сказав: «Не тривожтесь, бо душа його в ньому!»
11 І, вернувшись, він переломив хліб і спожив, і бесідував з ними ще довго, аж до світанку, потім пішов у дорогу.
12 А юнака привели живого, і втішились безмірно.
13 А ми пішли наперед до корабля та попливли в Асс, щоб звідти взяти Павла, бо він так звелів, сам бажаючи йти пішки.
14 Коли ж він зустрівся з нами в Ассі, ми взяли його і прибули в Мітілену.
15 І відпливши звідти, ми наступного дня зупинилися напроти Хіосу, а другого припливли до Самосу, і побувши в Трогілії, наступного дня прибули до Міліту.
16 Павло рішив минути Ефес, щоб не забаритись в Асії, а поспішав, якщо було б можливо, щоб бути в Єрусалимі в день П'ятидесятниці.
17 З Міліту він послав в Ефес і прикликав пресвітерів церкви.
18 І коли вони прийшли до нього, він сказав їм: «Ви знаєте, що я з першого дня, як прийшов в Асію, весь час перебував з вами,
19 служачи Господеві з усією покорою і рясними слізьми серед спокус, які я зазнав через підступи Іудеїв;
20 і що я не пропустив нічого корисного для вас, а навчав вас прилюдно і по домах,
21 проповідуючи іудеям і гелленам покаяння перед Богом та віру в нашого Господа Ісуса Христа.
22 І ось нині, побуджений Духом, іду в Єрусалим, не знаючи, що зустріне мене там;
23 тільки Дух Святий свідчить в кожному місті, кажучи, що кайдани та муки чекають мене.
24 Але я ні про що не турбуюсь і своє життя не вважаю для себе цінним, аби тільки з радістю закінчити дорогу свою і служіння, яке я прийняв від Господа Ісуса, проповідувати Євангеліє благодаті Божої.
25 І ось я знаю тепер, що всі ви, між якими я ходив і проповідував Царство Боже, більше не побачите мене.
26 Тому свідчу вам сьогодні, що я чистий від крові всіх,
27 бо я не ухилявся сповіщати вам усю волю Божу.
28 Пильнуйте себе і всю отару, над якою Дух Святий поставив вас єпископами пасти Церкву Господа і Бога, яку Він придбав Своєю кров'ю.
29 Бо я знаю, що по моїм відході, увійдуть між вас вовки люті, які отари щадити не будуть,
30 І навіть серед вас самих повстануть люди, які будуть говорити неправдиве, щоб повести учнів за собою.
31 Тому пильнуйте, пам'ятаючи, що я три роки безперестанку, день і ніч, навчав вас зі слізьми.
32 А тепер, брати, я передаю вас Богові і слову благодаті Його, Який має силу будувати більше та дати вам спадщину між усіма освяченими.
33 Ні срібла, ні золота, ні одежі я не домагався ні від кого.
34 Ви самі знаєте, що ці мої руки послужили потребам моїм та тих, хто був зі мною.
35 У всьому я показав вам, що так працюючи, ви можете подати поміч слабим та пам'ятати слова Господа Ісуса, які Він Сам сказав: 'Блаженніше давати, ніж брати!'»
36 Сказавши це, він упав на коліна і помолився з ними всіма.
37 І знявсь серед них плач великий, і припадали вони на шию Павлові, і цілували його;
38 сумуючи найбільше з-за слова, яке він сказав, що вже більше не побачать обличчя його. І вони провели його до корабля.