1Коли ж заколот стих, Павло покликав учнів, і давши їм наставлення та попрощавшись з ними, вийшов і пішов у Македонію.
2Перейшовши ті місця, та підбадьоривши щедрими настановами, прийшов до Геллади.
3Там він пробув там три місяці. Коли він мав відпливти в Сірію, то іудеї вчинили змову проти нього, і тому він вирішив вертатись через Македонію.
4Разом з ним пішов Сопатер, син Пірра, з Верії, Арістарх і Секунд з Солуня, Гай з Дербії і Тимофій, та Тихик і Трохим з Асії.
5Вони пішли наперед і очікували нас у Троаді.
6Ми ж відпливли після днів Опрісноків з Филип і днів за п'ять прибули в Троаду, де провели сім днів.
7А першого дня в тижні, коли учні зібралися для ламання хліба, Павло, маючи намір ранком наступного дня вирушити в дорогу, промовляв до них і продовжив слово до півночі.
8У горниці, де ми зібрались, було багато світильників.
9І там сидів на вікні один юнак, на ім'я Євтих, і обгорнув його глибокий сон, бо Павло говорив довго, і він сонний похилився і впав додолу з третього поверху, — і підняли його мертвим.
10А Павло, зійшовши, припав до нього і, обнявши його, сказав: «Не тривожтесь, бо душа його в ньому!»
11І, вернувшись, він переломив хліб і спожив, і бесідував з ними ще довго, аж до світанку, потім пішов у дорогу.
12А юнака привели живого, і втішились безмірно.
13А ми пішли наперед до корабля та попливли в Асс, щоб звідти взяти Павла, бо він так звелів, сам бажаючи йти пішки.
14Коли ж він зустрівся з нами в Ассі, ми взяли його і прибули в Мітілену.
15І відпливши звідти, ми наступного дня зупинилися напроти Хіосу, а другого припливли до Самосу, і побувши в Трогілії, наступного дня прибули до Міліту.
16Павло рішив минути Ефес, щоб не забаритись в Асії, а поспішав, якщо було б можливо, щоб бути в Єрусалимі в день П'ятидесятниці.
17З Міліту він послав в Ефес і прикликав пресвітерів церкви.
18І коли вони прийшли до нього, він сказав їм: «Ви знаєте, що я з першого дня, як прийшов в Асію, весь час перебував з вами,
19служачи Господеві з усією покорою і рясними слізьми серед спокус, які я зазнав через підступи Іудеїв;
20і що я не пропустив нічого корисного для вас, а навчав вас прилюдно і по домах,
21проповідуючи іудеям і гелленам покаяння перед Богом та віру в нашого Господа Ісуса Христа.
22І ось нині, побуджений Духом, іду в Єрусалим, не знаючи, що зустріне мене там;
23тільки Дух Святий свідчить в кожному місті, кажучи, що кайдани та муки чекають мене.
24Але я ні про що не турбуюсь і своє життя не вважаю для себе цінним, аби тільки з радістю закінчити дорогу свою і служіння, яке я прийняв від Господа Ісуса, проповідувати Євангеліє благодаті Божої.
25І ось я знаю тепер, що всі ви, між якими я ходив і проповідував Царство Боже, більше не побачите мене.
26Тому свідчу вам сьогодні, що я чистий від крові всіх,
27бо я не ухилявся сповіщати вам усю волю Божу.
28Пильнуйте себе і всю отару, над якою Дух Святий поставив вас єпископами пасти Церкву Господа і Бога, яку Він придбав Своєю кров'ю.
29Бо я знаю, що по моїм відході, увійдуть між вас вовки люті, які отари щадити не будуть,
30І навіть серед вас самих повстануть люди, які будуть говорити неправдиве, щоб повести учнів за собою.
31Тому пильнуйте, пам'ятаючи, що я три роки безперестанку, день і ніч, навчав вас зі слізьми.
32А тепер, брати, я передаю вас Богові і слову благодаті Його, Який має силу будувати більше та дати вам спадщину між усіма освяченими.
33Ні срібла, ні золота, ні одежі я не домагався ні від кого.
34Ви самі знаєте, що ці мої руки послужили потребам моїм та тих, хто був зі мною.
35У всьому я показав вам, що так працюючи, ви можете подати поміч слабим та пам'ятати слова Господа Ісуса, які Він Сам сказав: 'Блаженніше давати, ніж брати!'»
36Сказавши це, він упав на коліна і помолився з ними всіма.
37І знявсь серед них плач великий, і припадали вони на шию Павлові, і цілували його;
38сумуючи найбільше з-за слова, яке він сказав, що вже більше не побачать обличчя його. І вони провели його до корабля.