Acts 19
1 Під час перебування Аполлоса в Корінфі, Павло, пройшовши через верхні країни, прийшов в Ефес і, знайшовши там деяких учнів,
2 спитав їх: «Чи ви прийняли Духа Святого, як увірували?» А ті відповіли йому: «Ми навіть і не чули про Духа Святого!»
3 А він спитав: «У що ж ви хрестилися?» Вони відповіли: «В Іоаннове хрещення».
4 А Павло сказав: «Іоанн хрестив хрещенням покаяння, кажучи людям, щоб вірили в Грядучого після нього, тобто в Ісуса».
5 Почувши це, вони охрестились в ім'я Господа Ісуса.
6 Коли ж Павло поклав руки на них, Дух Святий зійшов на них, і вони заговорили мовами і пророкували.
7 А було їх усіх біля дванадцяти чоловік.
8 Увійшовши в синагогу, Павло відважно проповідував три місяці, говорячи та переконуючи про Царство Боже.
9 Коли ж деякі розлютилися і не вірили, принародно злословлячи дорогу Господню, то він залишив їх. І, відділивши учнів, він навчав щоденно в школі одного Тирана.
10 Це продовжувалось майже два роки, так що всі мешканці Асії чули слово про Господа Ісуса, іудеї і гелліни.
11 І Бог творив немало чудес руками Павла.
12 Так що на хворих клали хустки і пояси з тіла його, і вони зцілялися від хвороби, а нечисті духи виходили з них.
13 Навіть деякі з мандрівних іудейських ворожбитів почали закликати ім'ям Господа Ісуса тих, що мали нечистих духів, кажучи: «Закликаємо вас Ісусом, Якого Павло проповідує!»
14 Це робили сім синів якогось Скеви, іудейського первосвященика.
15 Та злий дух відповів їм, кажучи: «Ісуса я знаю, і Павло мені відомий, а ви хто такі?»
16 І чоловік, в якому був злий дух, накинувся на них, так що вони втекли з того дому голі і поранені.
17 Це стало відоме всім іудеям і гелленам, які жили в Ефесі; і страх напав на всіх них, а ім'я Господа Ісуса звеличалося.
18 Багато з тих, що увірували, приходили, визнаючи і відкриваючи діла свої.
19 А багато з тих, що займалися чарами, позносили книги і спалили перед усіма; і підраховано ціну їх і виявилося їх на п'ятдесят тисяч драхм.
20 Так могутньо росло та укріплялося Слово Господнє.
21 Коли ж це скінчилося, Павло задумав, пройшовши Македонію і Ахаію, йти до Єрусалиму, сказавши: «Як побуду там, то мушу побачити і Рим».
22 І послав у Македонію двох з тих, що служили йому, Тимофія і Ераста, а сам залишився в Асії на деякий час.
23 У той час стався чималий заколот проти дороги Господньої.
24 Бо один золотар, на ім'я Дмитро, який робив срібні храми Артеміди і давав чималий заробіток ремісникам,
25 яких він зібрав, разом з іншими подібними працівниками, і сказав: «Мужі, ви знаєте, що з цього ремесла ми маємо наш добробут;
26 проте ви бачите і чуєте, що не тільки в Ефесі, але майже по всій Асії, цей Павло переконав і відвернув багато народу, кажучи, що то не боги, які зроблені людськими руками.
27 Це загрожує нам тим, що не тільки наше ремесло прийде в занепад, але й храм великої богині Артеміди зневажиться, і буде позбавлена величі та, яку шанує вся Асія і цілий світ».
28 Вислухавши це і сповнившись люттю, почали кричати, кажучи: «Велика є Артеміда Ефеська!»
29 І все місто наповнилось заколотом; і всі вони кинулися до театру, схопивши Гая і Арістарха, македонян, супутників Павлових.
30 Коли ж Павло хотів появитися перед народом, то учні не пустили його.
31 Також деякі з асійських начальників, бувши його приятелями, послали до нього і просили не з'являтися на видовищі.
32 А тим часом одні кричали одне, а інші — друге, бо зборище було бурхливе, а більшість навіть не знала, для чого вони зібралися.
33 І взяли з народу Олександра, бо іудеї висунули його наперед. Подавши знак рукою, Олександр хотів говорити до народу.
34 Довідавшись, що він іудей, всі в один голос, близько двох годин, кричали: «Велика є Артеміда Ефеська!»
35 Охоронець порядку, втихомиривши народ, сказав: «Мужі ефеські! Який чоловік не знає, що місто Ефес — служитель великої богині Артеміди і Діопета?
36 Якщо цього не можна заперечувати, то вам треба бути спокійними і не робити нічого необачно.
37 Ви привели цих людей, які ні храму не обікрали, ані не зневажили нашої богині.
38 Якщо ж Дмитро і ремісники його мають скаргу на когось, то є суди і є проконсули; нехай оскаржують один одного;
39 але коли ви домагаєтесь чогось іншого, то це вирішиться на законних зборах.
40 Бо нам грозить небезпека, бути звинуваченими за сьогоднішнє заворушення; оскільки нема ніякої причини, якою ми могли б виправдати це зборище».
41 І, сказавши це, він розпустив збори.