1Під час перебування Аполлоса в Корінфі, Павло, пройшовши через верхні країни, прийшов в Ефес і, знайшовши там деяких учнів,
2спитав їх: «Чи ви прийняли Духа Святого, як увірували?» А ті відповіли йому: «Ми навіть і не чули про Духа Святого!»
3А він спитав: «У що ж ви хрестилися?» Вони відповіли: «В Іоаннове хрещення».
4А Павло сказав: «Іоанн хрестив хрещенням покаяння, кажучи людям, щоб вірили в Грядучого після нього, тобто в Ісуса».
5Почувши це, вони охрестились в ім'я Господа Ісуса.
6Коли ж Павло поклав руки на них, Дух Святий зійшов на них, і вони заговорили мовами і пророкували.
7А було їх усіх біля дванадцяти чоловік.
8Увійшовши в синагогу, Павло відважно проповідував три місяці, говорячи та переконуючи про Царство Боже.
9Коли ж деякі розлютилися і не вірили, принародно злословлячи дорогу Господню, то він залишив їх. І, відділивши учнів, він навчав щоденно в школі одного Тирана.
10Це продовжувалось майже два роки, так що всі мешканці Асії чули слово про Господа Ісуса, іудеї і гелліни.
11І Бог творив немало чудес руками Павла.
12Так що на хворих клали хустки і пояси з тіла його, і вони зцілялися від хвороби, а нечисті духи виходили з них.
13Навіть деякі з мандрівних іудейських ворожбитів почали закликати ім'ям Господа Ісуса тих, що мали нечистих духів, кажучи: «Закликаємо вас Ісусом, Якого Павло проповідує!»
14Це робили сім синів якогось Скеви, іудейського первосвященика.
15Та злий дух відповів їм, кажучи: «Ісуса я знаю, і Павло мені відомий, а ви хто такі?»
16І чоловік, в якому був злий дух, накинувся на них, так що вони втекли з того дому голі і поранені.
17Це стало відоме всім іудеям і гелленам, які жили в Ефесі; і страх напав на всіх них, а ім'я Господа Ісуса звеличалося.
18Багато з тих, що увірували, приходили, визнаючи і відкриваючи діла свої.
19А багато з тих, що займалися чарами, позносили книги і спалили перед усіма; і підраховано ціну їх і виявилося їх на п'ятдесят тисяч драхм.
20Так могутньо росло та укріплялося Слово Господнє.
21Коли ж це скінчилося, Павло задумав, пройшовши Македонію і Ахаію, йти до Єрусалиму, сказавши: «Як побуду там, то мушу побачити і Рим».
22І послав у Македонію двох з тих, що служили йому, Тимофія і Ераста, а сам залишився в Асії на деякий час.
23У той час стався чималий заколот проти дороги Господньої.
24Бо один золотар, на ім'я Дмитро, який робив срібні храми Артеміди і давав чималий заробіток ремісникам,
25яких він зібрав, разом з іншими подібними працівниками, і сказав: «Мужі, ви знаєте, що з цього ремесла ми маємо наш добробут;
26проте ви бачите і чуєте, що не тільки в Ефесі, але майже по всій Асії, цей Павло переконав і відвернув багато народу, кажучи, що то не боги, які зроблені людськими руками.
27Це загрожує нам тим, що не тільки наше ремесло прийде в занепад, але й храм великої богині Артеміди зневажиться, і буде позбавлена величі та, яку шанує вся Асія і цілий світ».
28Вислухавши це і сповнившись люттю, почали кричати, кажучи: «Велика є Артеміда Ефеська!»
29І все місто наповнилось заколотом; і всі вони кинулися до театру, схопивши Гая і Арістарха, македонян, супутників Павлових.
30Коли ж Павло хотів появитися перед народом, то учні не пустили його.
31Також деякі з асійських начальників, бувши його приятелями, послали до нього і просили не з'являтися на видовищі.
32А тим часом одні кричали одне, а інші — друге, бо зборище було бурхливе, а більшість навіть не знала, для чого вони зібралися.
33І взяли з народу Олександра, бо іудеї висунули його наперед. Подавши знак рукою, Олександр хотів говорити до народу.
34Довідавшись, що він іудей, всі в один голос, близько двох годин, кричали: «Велика є Артеміда Ефеська!»
35Охоронець порядку, втихомиривши народ, сказав: «Мужі ефеські! Який чоловік не знає, що місто Ефес — служитель великої богині Артеміди і Діопета?
36Якщо цього не можна заперечувати, то вам треба бути спокійними і не робити нічого необачно.
37Ви привели цих людей, які ні храму не обікрали, ані не зневажили нашої богині.
38Якщо ж Дмитро і ремісники його мають скаргу на когось, то є суди і є проконсули; нехай оскаржують один одного;
39але коли ви домагаєтесь чогось іншого, то це вирішиться на законних зборах.
40Бо нам грозить небезпека, бути звинуваченими за сьогоднішнє заворушення; оскільки нема ніякої причини, якою ми могли б виправдати це зборище».
41І, сказавши це, він розпустив збори.