Acts 16
1 І прийшов він в Дервію і Лістру. А був там один учень, на ім'я Тимофій, якого мати була іудеянка, що увірувала, а батько геллін.
2 Про нього добре свідчили брати, які були в Лістрі та Іконії.
3 Павло захотів взяти його з собою; і, взявши, обрізав його заради іудеїв, які були в тих місцях, бо всі знали, що батько його Геллін.
4 Проходячи по містах, вони передавали вірним додержуватися постанов, які ухвалили апостоли і пресвітери в Єрусалимі.
5 А церкви зміцнювалися у вірі і зростали числом щодня.
6 А коли вони пройшли Фригію і Галатію, Дух Святий не звелів їм проповідувати слово в Асії.
7 Дійшовши ж до Місії, поривалися йти у Віфінію, але Дух не допустив їх.
8 І проминувши Місію, вони прийшли в Троаду.
9 І було Павлові вночі видіння: якийсь чоловік з Македонії стояв перед ним і благав його, кажучи: «Прийди в Македонію і допоможи нам».
10 Після цього видіння, ми вирішили іти в Македонію, зрозумівши, що це Господь кличе нас благовістити їм.
11 Тож відпливши з Троади, ми прибули в Самофракію, а другого дня в Неаполь,
12 а звідти в Филипи: це перше місто в тій частині Македонії; і ми пробули в цьому місті кілька днів.
13 А в суботній день ми вийшли за місто над річку, де за звичаєм, було місце молитви; і сівши, розмовляли з зібраними там жінками.
14 І одна жінка, на ім'я Лідія, що торгувала кармазином, з міста Тіятір, яка шанувала Бога, слухала нас, а Господь відкрив їй серце слухати уважно те, що говорив Павло.
15 І коли вона охрестилась і родина її, то просила нас, кажучи: «Якщо ви признали мене вірною Господеві, то зайдіть в дім мій і живіть у мене». І переконала нас.
16 Сталося ж, як ми йшли на місце молитви, нас зустріла одна служниця, що мала духа віщунського, і ворожбитством давала великий прибуток господарям своїм.
17 Вона, йдучи слідом за Павлом і за нами, кричала, кажучи: «Ці люди — раби Всевишнього Бога, які звіщають вам дорогу спасіння!»
18 І це вона робила багато днів. Тоді Павло обурився і, обернувшись, сказав духові: «Наказую тобі в ім'я Ісуса Христа, — вийди з неї!» І в ту ж мить дух вийшов.
19 Коли господарі її побачили, що надія на їх прибуток пропала, схопили Павла і Силу і потягли їх на майдан до старійшин.
20 І коли привели їх до старійшин, то сказали: «Ці люди, іудеї, бунтують наше місто,
21 і навчають звичаїв, які не годиться нам, римлянам, приймати, ані виконувати».
22 Народ же повстав проти них, а начальники здерли одяг з них і наказали бити їх різками.
23 І, завдавши їм багато ударів, вкинули їх у в'язницю, наказавши в'язничному сторожеві пильно стерегти їх.
24 Він же, одержавши такий наказ, вкинув їх у внутрішню в'язницю, а ноги їх забив у колоду.
25 Опівночі Павло і Сила молились і співали хвалу Богові, а в'язні слухали їх.
26 Раптом стався великий землетрус, так що основа в'язниці захиталась, повідчинялись всі двері в'язничні, і кайдани з усіх поспадали.
27 А коли в'язничний сторож прокинувся від сну і побачив, що двері в'язниці відчинені, то вихопив меч і хотів убити себе, бо думав, що в'язні повтікали.
28 Але Павло скрикнув сильним голосом, кажучи: «Не роби собі ніякого зла, бо ми всі тут!»
29 А він, попросивши світла, вбіг і в тремтінні припав до Павла і Сили;
30 і вивів їх звідти і сказав: «Добродії, що робити мені, щоб спастися?»
31 Вони ж сказали: «Віруй у Господа Ісуса Христа, і спасешся ти і дім твій!»
32 І проповідували йому слово Господнє, і всім, хто був у домі його.
33 В'язничний сторож узяв їх тієї ж години ночі, обмив їхні рани і негайно охрестився він сам і всі домашні його.
34 І привів їх у дім свій, запропонував їм їжу, і дуже радів з усім домом своїм, що увірував у Бога.
35 Коли ж настав день, то начальники прислали слуг сказати: «Відпусти тих людей».
36 В'язничний сторож сказав це Павлові: «Начальники прислали, щоб відпустити вас. Отже, виходьте і йдіть собі з миром!»
37 Але Павло сказав їм: «Нас, римських громадян, без суду прилюдно били і вкинули у в'язницю, а тепер таємно випускаєте нас? Ні! Нехай самі прийдуть і виведуть нас!»
38 І слуги донесли ці слова начальникам, а ті налякалися, коли почули, що вони римляни;
39 і прийшли, і перепросили їх та, вивівши, благали йти з міста.
40 Вийшовши з в'язниці, Павло і Сила повернулися до Лідії, і побачившись з братами, повчали їх та й пішли.