Acts 17
1 Перейшовши Амфіполь і Аполлонію, вони прийшли до Солуня, де була іудейська синагога.
2 Павло, за звичаєм своїм, пішов до них і три суботи навчав їх з Писання,
3 відкриваючи і вияснюючи, що належало Христу постраждати і воскреснути з мертвих, і що «Цей Ісус, Якого я вам проповідую, є Христос!»
4 І декотрі з них увірували і приєднались до Павла і Сили, як із побожних гелленів велике число, так і чимало із знатних жінок.
5 А іудеї, які не увірували, запалившись заздрістю і назбиравши деяких злих людей на майдані, зібрались юрбою та й бунтували місто; і напали на дім Ясона та й намагалися вивести їх до народу.
6 І не знайшовши їх, потягли Ясона і декотрих братів до міських начальників, викрикуючи: «Ці світ збаламутили, вони прийшли і сюди,
7 а Ясон прийняв їх; і всі вони діють проти наказів кесаря, кажучи, що є інший цар, Ісус!»
8 Народ і начальники міста, які слухали це, стривожилися.
9 Та отримавши запевнення від Ясона й інших, відпустили їх.
10 І брати негайно вночі відіслали Павла і Силу у Верію. Прийшовши туди, вони увійшли в синагогу Іудейську.
11 Вірійці були розсудливіші солунян: вони прийняли слово зі щирістю, досліджуючи Писання щоденно, чи точно це так.
12 І багато з них увірувало; також чимало з геллінських поважних жінок і багато чоловіків.
13 Та коли солунянські іудеї довідалися, що Слово Боже було проповідуване Павлом у Верії, то прийшли і туди, і там підбурювали та бунтували народ.
14 Тоді брати негайно відпустили Павла, який ішов немов би до моря, а Сила і Тимофій залишилися там.
15 А ті, що супроводжували Павла, провели його аж до Афін. А самі вернулись до Верії з проханням до Сили і Тимофія, щоб вони негайно прибули до нього.
16 Чекаючи їх в Афінах, Павло обурився, побачивши це місто повне ідолів.
17 І розмовляв він у синагозі з іудеями і тими, які шанують Бога і кого він зустрічав щоденно на майдані.
18 Дехто з філософів епікурейців та стоїків сперечався з ним; і одні говорили: «Що хоче сказати цей пустомов?» А інші: «Здається, що він проповідує чужих богів». Бо він звіщав їм про Ісуса і воскресіння.
19 І, взявши його, привели в ареопаг та й сказали: «Чи можемо знати, що це за нове вчення, яке ти проповідуєш?
20 Бо щось дивовижне вкладаєш ти в наші вуха. Тому хочемо знати, що це таке?»
21 Афіняни ж та захожі чужинці ні в чому так охоче не проводили час, як говорити або слухати про щось нове.
22 А Павло став посередині ареопагу і сказав: «Мужі-афіняни, зі всього я бачу, що ви є особливо побожні!
23 Так, проходячи і оглядаючи святині ваші, я знайшов і жертовник, на якому написано: 'Невідомому Богові'. Саме Цього, Котрого ви, не знаючи шануєте, Того я проповідую вам.
24 Бог, Який створив світ і все, що в ньому; будучи Господом неба і землі, Він живе не в храмах рукотворних;
25 і не вимагає служіння рук людських, ніби в чомусь маючи потребу, тому що Сам дає всьому життя і дихання і все.
26 З однієї крові Він створив весь рід людський для життя по всій землі, призначивши їм наперед часи і межі їхнього проживання.
27 Щоб вони шукали Бога чи не відчують Його і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас;
28 бо Ним ми живемо, рухаємось і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: 'Ми Його і рід'.
29 Отож, бувши родом Божим, ми не повинні думати, що Божество подібне до золота, або срібла, або каменя, що приймає образ від мистецтва та домисла людського.
30 Та залишаючи часи невідання, Бог тепер наказує всім людям всюди покаятися;
31 бо Він призначив день, в який буде судити увесь світ справедливо, через Мужа, Якого наперед призначив, давши всім запевнення, воскресивши Його з мертвих».
32 Як почули вони про воскресіння мертвих, то одні стали насміхатися, а інші казали: «Послухаєм тебе про це іншим разом!»
33 І так Павло вийшов від них.
34 А деякі мужі пристали до нього й увірували; серед них був Діонісій, Ареопагіт, і жінка, на ім'я Дамара, та інші з ними.