1І сталося, що в Іконії вони ввійшли разом у синагогу іудейську і говорили так, що багато з іудеїв і еллінів увірували.
2А невіручі іудеї підбурили і розлютили душі язичників на братів.
3Однак вони пробули там досить часу, сміливо говорячи про Господа, Який засвідчив слово благодаті Своєї, чинивши знамення і чудеса руками їхніми.
4Але в місті народ поділився: одні були на стороні іудеїв, а інші на стороні апостолів.
5Коли кинулися язичники і іудеї, зі своїми старійшинами, щоб зневажити і побити їх камінням,
6вони, довідавшись, відійшли в міста Лікаонії: Лістру і Дервію та в їхні околиці.
7І там благовістили.
8А в Лістрі сидів один чоловік слабий на ноги, кривий від утроби матері своєї, і ніколи не ходив.
9Він слухав, що Павло говорив, який глянувши на нього і, побачивши, що він має віру бути зціленим,
10сказав сильним голосом: «Тобі кажу в ім'я Господа Ісуса Христа: Встань прямо на ноги твої!» І він відразу скочив і почав ходити.
11А люди, побачивши, що зробив Павло, піднесли голос свій, гукаючи по-лікаонському: «Боги в подобі людській зійшли до нас!»
12І Варнаву вони назвали Зевсом, а Павла — Гермесом, бо він передував у слові.
13А жрець Зевса, якого храм був перед містом, привів биків з вінками до воріт, і з народом хотів приносити жертву.
14Та коли апостоли Варнава і Павло почули про це, то роздерли одежу свою, кинулись між народ та й закричали:
15«Мужі, що це ви робите? Ми ж такі самі люди, як і ви; і благовістимо вам, щоб ви навернулись від цих марнот до Бога Живого, Який створив небо і землю, і море, і все, що в них;
16Який у минулих поколіннях попустив усім народам ходити своїми дорогами.
17Хоч і не переставав свідчити про Себе благодіянням, подаючи нам з неба дощі і врожайні часи, та сповнюючи їжею та радощами серця наші».
18І, говорячи це, ледве переконали народ не приносити їм жертви.
19Але прийшли туди іудеї з Антіохії і Іконії і, підбуривши народ, побили Павла камінням, і виволокли геть за місто, думаючи, що він помер.
20Та коли учні зібрались біля нього, він встав і повернувся в місто. А наступного дня він пішов з Варнавою в Дервію.
21Проповідавши Євангеліє цьому місту і придбавши багато учнів, вони вернулись в Лістру, в Іконію й Антіохію,
22зміцнюючи душі учнів, вмовляючи їх перебувати у вірі і навчаючи, що багатьма скорботами належить нам увійти в Царство Боже.
23Рукоположивши ж їм пресвітерів для кожної церкви, вони помолились з постом і передали їх Господеві, в Якого увірували.
24І, перейшовши Пісідію, прийшли в Памфілію.
25І, проповідавши слово Господнє в Пергії, вони пішли в Атталію,
26а звідти відпливли в Антіохію, звідки були віддані благодаті Божій на діло, яке й виконали.
27Прибувши, вони скликали церкву і розповіли все, що Бог зробив з ними, і як Він відкрив двері віри язичникам.
28І пробули вони довший час з учнями.