Acts 13
1 В Антіохії, в тамошній церкві були деякі пророки і вчителі: Варнава, Симеон, званий Нігер, Луцій з Кірінеї, Манаїл, вихований з Іродом тетрархом і Савл.
2 Коли вони служили Господеві і постили, Дух Святий сказав: 'Відділіть Мені Варнаву і Савла на діло, на яке Я покликав їх'.
3 Тоді вони, попостивши, помолились, поклали руки на них і відпустили.
4 Вони ж, бувши послані Духом Святим, прийшли в Селевкію, а звідти відпливли до Кіпру.
5 І коли вони були в Саламіні, то звіщали Слово Боже в синагогах іудейських. А Іоанн був з ними для послуг.
6 А коли перейшли весь острів, аж до Пафи, то знайшли одного ворожбита, лжепророка, іудеянина, на ім'я Варісуса.
7 Він був при консулі Сергії Павлі, чоловіку розумним. Той покликав Варнаву і Савла, бажаючи почути Слово Боже.
8 А Еліма ворожбит (так в перекладі ім'я його) противився їм і намагався відвернути проконсула від віри.
9 Але Савл, він же і Павло, сповнившись Духом Святим, поглянув на нього,
10 і сказав: «О ти, сповнений всякого лукавства і всякого зла, син диявола, ворог всякої праведності! Чи перестанеш ти збивати з прямих доріг Господніх?
11 І зараз ось рука Господня на тобі: ти станеш сліпим і не побачиш сонця до часу!» І зараз же обняв його морок і темрява, і він, тиняючись, шукав поводиря.
12 Тоді проконсул, побачивши, що сталося, увірував і дивувався вченню Господньому.
13 А Павло і ті, що були з ним, відпливли від Пафа і прибули в Пергію в Памфілії. А Іоанн відлучився від них і повернувся в Єрусалим.
14 Вони ж, пішовши з Пергії, прийшли в Антіохію в Пісідії. У суботу вони зайшли в синагогу і посідали.
15 Після читання Закону і Пророків, начальники синагоги послали до них, сказати: «Мужі-браття, якщо маєте слово повчання до народу, то скажіть!»
16 Павло встав і, давши знак рукою, сказав: «Мужі ізраїльські і всі, що боїтесь Бога, послухайте:
17 Бог народу цього вибрав батьків наших, і підніс цей народ в часи перебування в землі єгипетській, і рукою сильною вивів їх з неї,
18 і близько сорока років годував їх у пустині.
19 А, знищивши сім народів у землі ханаанській, розділив їм у спадщину землю їхню.
20 І після цього, близько чотирьохсот п'ятдесяти років давав їм суддів, аж до пророка Самуїла;
21 а потім просили вони царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з коліна Веніаміна, який царював сорок років.
22 А, усунувши його, поставив їм Давида бути царем, про якого теж засвідчив, кажучи: 'Я знайшов мужа по серцю Моєму, Давида, сина Єсеєвого, який буде виконувати всю волю Мою'.
23 З його потомства Бог, згідно обітниці, дав Ізраїлеві Спасителя, Ісуса,
24 перед приходом Якого Іоанн перше проповідував хрещення на покаяння всьому народові ізраїльському.
25 А коли Іоанн завершив своє діло, він говорив: 'Я не Той, за кого мене вважаєте. Але ось за мною іде Той, Якому я недостойний розв'язати взуття на ногах'.
26 Мужі-браття, сини роду Авраамового, і ті з вами, що бояться Бога, вам послане слово спасіння цього.
27 Бо мешканці Єрусалиму і їхні начальники, не пізнавши Його і осудивши Його, здійснили слова пророчі, які читаються кожного суботнього дня.
28 І хоч вони не знайшли ніякої провини, гідної смерті, однак просили Пілата вбити Його.
29 Коли ж сповнилося все написане про Нього, то зняли з дерева і поклали Його в гроб.
30 Але Бог воскресив Його з мертвих;
31 і багато днів Він являвся тим, які вийшли з Ним з Галілеї в Єрусалим і які нині є свідками Його перед людьми.
32 І ми благовістимо вам, що обітницю, дану нашим батькам, Бог виконав нам, дітям їхнім, воскресивши Ісуса,
33 як написано в другім псалмі: 'Ти Мій Син, — нині Я родив Тебе'.
34 А що воскресив Його з мертвих, так що Він уже не вернеться в тління, про це сказав так: 'Я дам вам незмінні милості, що були обіцяні вірно Давиду'.
35 Тому й в іншому місці говорить: 'Не даси Святому Твоєму побачити тління'.
36 Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і приєднався до батьків своїх, і побачив тління.
37 Але Той, Якого Бог воскресив з мертвих, не побачив тління.
38 Тож нехай буде відоме вам, мужі-браття, що заради Нього звіщається вам прощення гріхів.
39 І у всьому, в чому ви не могли оправдатися Законом Мойсея, виправдується Ним кожний віруючий.
40 Отже, стережіться, щоб не прийшло на вас те, що сказано в пророків:
41 'Дивіться, зневажники, подивуйтеся та зникніть, бо Я творю діло в дні ваші, діло, в яке ви не повірили б, коли б хто і розповів вам'».
42 Коли ж вони виходили з синагоги, то просили їх, щоб на другу суботу говорили їм ті самі слова.
43 Коли ж присутні розходилися, то багато з іудеїв і побожних навернених з язичників пішло за Павлом і Варнавою; вони ж розмовляли з ними і переконували їх перебувати в благодаті Божій.
44 А в наступну суботу, майже все місто зібралось слухати Слово Боже.
45 Коли ж іудеї побачили народ, сповнились заздрістю і почали суперечити словам Павла та богозневажати.
46 Тоді Павло і Варнава сміливо сказали: «Вам першим належало проповідувати Слово Боже, та коли ви Його відкидаєте і вважаєте самі себе недостойними життя вічного, то ось ми звертаємось до язичників.
47 Бо так Господь заповів нам: 'Я поставив Тебе світлом язичникам, щоб Ти був на спасіння аж до краю землі'».
48 А язичники, почувши це, раділи і прославляли Слово Господнє. І всі, що були призначені на життя вічне, увірували.
49 І Слово Господнє поширювалось по всій країні.
50 А іудеї підбурили побожних і поважних жінок та значних у місті, і вчинили переслідування на Павла і Варнаву та вигнали їх з своєї околиці.
51 Вони ж обтрусили порох з ніг своїх на них і пішли в Іконію.
52 А учні сповнялися радістю і Духа Святого.