1В Антіохії, в тамошній церкві були деякі пророки і вчителі: Варнава, Симеон, званий Нігер, Луцій з Кірінеї, Манаїл, вихований з Іродом тетрархом і Савл.
2Коли вони служили Господеві і постили, Дух Святий сказав: 'Відділіть Мені Варнаву і Савла на діло, на яке Я покликав їх'.
3Тоді вони, попостивши, помолились, поклали руки на них і відпустили.
4Вони ж, бувши послані Духом Святим, прийшли в Селевкію, а звідти відпливли до Кіпру.
5І коли вони були в Саламіні, то звіщали Слово Боже в синагогах іудейських. А Іоанн був з ними для послуг.
6А коли перейшли весь острів, аж до Пафи, то знайшли одного ворожбита, лжепророка, іудеянина, на ім'я Варісуса.
7Він був при консулі Сергії Павлі, чоловіку розумним. Той покликав Варнаву і Савла, бажаючи почути Слово Боже.
8А Еліма ворожбит (так в перекладі ім'я його) противився їм і намагався відвернути проконсула від віри.
9Але Савл, він же і Павло, сповнившись Духом Святим, поглянув на нього,
10і сказав: «О ти, сповнений всякого лукавства і всякого зла, син диявола, ворог всякої праведності! Чи перестанеш ти збивати з прямих доріг Господніх?
11І зараз ось рука Господня на тобі: ти станеш сліпим і не побачиш сонця до часу!» І зараз же обняв його морок і темрява, і він, тиняючись, шукав поводиря.
12Тоді проконсул, побачивши, що сталося, увірував і дивувався вченню Господньому.
13А Павло і ті, що були з ним, відпливли від Пафа і прибули в Пергію в Памфілії. А Іоанн відлучився від них і повернувся в Єрусалим.
14Вони ж, пішовши з Пергії, прийшли в Антіохію в Пісідії. У суботу вони зайшли в синагогу і посідали.
15Після читання Закону і Пророків, начальники синагоги послали до них, сказати: «Мужі-браття, якщо маєте слово повчання до народу, то скажіть!»
16Павло встав і, давши знак рукою, сказав: «Мужі ізраїльські і всі, що боїтесь Бога, послухайте:
17Бог народу цього вибрав батьків наших, і підніс цей народ в часи перебування в землі єгипетській, і рукою сильною вивів їх з неї,
18і близько сорока років годував їх у пустині.
19А, знищивши сім народів у землі ханаанській, розділив їм у спадщину землю їхню.
20І після цього, близько чотирьохсот п'ятдесяти років давав їм суддів, аж до пророка Самуїла;
21а потім просили вони царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з коліна Веніаміна, який царював сорок років.
22А, усунувши його, поставив їм Давида бути царем, про якого теж засвідчив, кажучи: 'Я знайшов мужа по серцю Моєму, Давида, сина Єсеєвого, який буде виконувати всю волю Мою'.
23З його потомства Бог, згідно обітниці, дав Ізраїлеві Спасителя, Ісуса,
24перед приходом Якого Іоанн перше проповідував хрещення на покаяння всьому народові ізраїльському.
25А коли Іоанн завершив своє діло, він говорив: 'Я не Той, за кого мене вважаєте. Але ось за мною іде Той, Якому я недостойний розв'язати взуття на ногах'.
26Мужі-браття, сини роду Авраамового, і ті з вами, що бояться Бога, вам послане слово спасіння цього.
27Бо мешканці Єрусалиму і їхні начальники, не пізнавши Його і осудивши Його, здійснили слова пророчі, які читаються кожного суботнього дня.
28І хоч вони не знайшли ніякої провини, гідної смерті, однак просили Пілата вбити Його.
29Коли ж сповнилося все написане про Нього, то зняли з дерева і поклали Його в гроб.
30Але Бог воскресив Його з мертвих;
31і багато днів Він являвся тим, які вийшли з Ним з Галілеї в Єрусалим і які нині є свідками Його перед людьми.
32І ми благовістимо вам, що обітницю, дану нашим батькам, Бог виконав нам, дітям їхнім, воскресивши Ісуса,
33як написано в другім псалмі: 'Ти Мій Син, — нині Я родив Тебе'.
34А що воскресив Його з мертвих, так що Він уже не вернеться в тління, про це сказав так: 'Я дам вам незмінні милості, що були обіцяні вірно Давиду'.
35Тому й в іншому місці говорить: 'Не даси Святому Твоєму побачити тління'.
36Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і приєднався до батьків своїх, і побачив тління.
37Але Той, Якого Бог воскресив з мертвих, не побачив тління.
38Тож нехай буде відоме вам, мужі-браття, що заради Нього звіщається вам прощення гріхів.
39І у всьому, в чому ви не могли оправдатися Законом Мойсея, виправдується Ним кожний віруючий.
40Отже, стережіться, щоб не прийшло на вас те, що сказано в пророків:
41'Дивіться, зневажники, подивуйтеся та зникніть, бо Я творю діло в дні ваші, діло, в яке ви не повірили б, коли б хто і розповів вам'».
42Коли ж вони виходили з синагоги, то просили їх, щоб на другу суботу говорили їм ті самі слова.
43Коли ж присутні розходилися, то багато з іудеїв і побожних навернених з язичників пішло за Павлом і Варнавою; вони ж розмовляли з ними і переконували їх перебувати в благодаті Божій.
44А в наступну суботу, майже все місто зібралось слухати Слово Боже.
45Коли ж іудеї побачили народ, сповнились заздрістю і почали суперечити словам Павла та богозневажати.
46Тоді Павло і Варнава сміливо сказали: «Вам першим належало проповідувати Слово Боже, та коли ви Його відкидаєте і вважаєте самі себе недостойними життя вічного, то ось ми звертаємось до язичників.
47Бо так Господь заповів нам: 'Я поставив Тебе світлом язичникам, щоб Ти був на спасіння аж до краю землі'».
48А язичники, почувши це, раділи і прославляли Слово Господнє. І всі, що були призначені на життя вічне, увірували.
49І Слово Господнє поширювалось по всій країні.
50А іудеї підбурили побожних і поважних жінок та значних у місті, і вчинили переслідування на Павла і Варнаву та вигнали їх з своєї околиці.
51Вони ж обтрусили порох з ніг своїх на них і пішли в Іконію.
52А учні сповнялися радістю і Духа Святого.