1Дбайте про любов і прагніть дарів духовних, а особливо про те, щоб пророкувати.
2А хто говорить незнайомою мовою — говорить не людям, а Богові, бо ніхто його не розуміє, тому що він духом говорить таємне.
3А хто пророкує, той говорить людям на повчання, підбадьорення і на утіху.
4Хто говорить незнайомою мовою, той повчає себе, а хто пророкує, той повчає церкву.
5Бажаю, щоб ви всі говорили мовами, але краще, щоб ви пророкували, бо більший той, хто пророкує, ніж той, хто говорить мовами, хіба що він і вияснює, так щоб церква навчалася.
6А тепер, брати, коли я прийду до вас і буду говорити незнайомими мовами, то яка вам користь з того, коли я не виясню вам чи об'явленням, чи знанням, чи пророцтвом, чи повчанням?
7Бо навіть бездушні речі, що дають звук, як сопілка чи арфа, коли вони не дають виразні звуки, то як пізнати, що грається на сопілці чи на арфі?
8І коли сурма дає невиразний звук, то хто буде готуватися до бою?
9Так і ви, коли промовляєте язиком незрозумілі слова, то як зрозуміють, що ви говорите? Ви будете говорити на вітер.
10Скільки, наприклад, різних слів у світі, і жодного з них немає без значення.
11І коли я не розумію значення слів, то я буду для того, хто говорить, чужинцем, а той, хто говорить, чужинцем мені.
12Так і ви, коли прагнете дарів духовних, то старайтеся збагатитися ними для збудування церкви.
13Тому, хто говорить незнайомою мовою, молись, щоб умів вияснити.
14Бо коли я молюся незнайомою мовою, то хоч дух мій молиться, але мій розум залишається без плоду.
15Що ж тоді? Буду молитися духом, і буду також молитися розумом; буду співати духом, і буду співати розумом.
16Бо коли ти благословлятимеш духом, то як проста людина скаже «Амінь» на подяку твою, якщо вона не розуміє, що ти говориш?
17Ти добре дякуєш, та інший не повчається.
18Дякую Богові моєму: я більше від вас усіх говорю мовами,
19але в церкві хочу краще сказати п'ять слів розумом моїм, щоб і інших навчати, ніж десять тисяч слів незрозумілою мовою.
20Брати, не будьте дітьми розумом: на зле будьте як діти, а розумом будьте повнолітніми.
21В Законі написано: «Іншими мовами і іншими устами буду говорити народові цьому, та й тоді вони не послухають Мене», — говорить Господь.
22Отже, мови знамення не для віруючих, але для невіруючих; проте пророцтво не для невіруючих, а для віруючих.
23І коли вся церква зійдеться разом, і всі почнуть говорити незнайомими мовами, а ввійдуть недосвідчені або невіруючі, то чи не скажуть, що ви біснуєтесь?
24Коли ж усі пророкують, і ввійде якийсь невіруючий чи недосвідчений, то всі його викривають і всі осуджують.
25І, таким чином, таємниці серця його виявляються; і він упаде ниць, поклониться Богові і скаже: «Істинно з вами Бог!»
26Що ж тоді, браття? Коли висходитесь, то кожен з вас має псалом, має повчання, має мову, має об'явлення, має вияснення, нехай все це буде на повчання.
27Коли хтось говорить незнайомою мовою, то говоріть двоє, найбільше троє, і то по черзі, а один нехай тлумачить.
28Як нема кому вияснювати, то нехай він мовчить у церкві, а нехай говорить собі і Богові.
29І пророки нехай говорять по двоє чи по троє, а інші нехай розмірковують.
30Коли ж відкриття буде іншому з тих, що сидять, то нехай перший замовкне.
31Всі ви можете пророкувати один за одним, щоб усі навчалися і тішилися.
32І духи пророчі покірні пророкам,
33тому що Бог не є Богом безладу, а миру. Так буває по всіх церквах у святих.
34Нехай ваші жінки мовчать у церквах, бо їм не дозволено говорити, але бути в покорі, як каже Закон.
35А коли вони хочуть чогось навчатися, то нехай питають своїх чоловіків вдома, бо непристойно жінкам говорити в церкві.
36Хіба від вас слово Боже вийшло? Чи до вас одних досягло?
37Коли хтось вважає себе за пророка чи за духовного, нехай він визнає, що те, що я пишу вам, є заповідь Господня.
38Коли ж хтось не розуміє, — нехай не розуміє.
39Отож, брати, дбайте про те, щоб пророкувати, але і не забороняйте говорити і мовами.
40Тільки все повинно бути благопристойно і чинно.