1Якщо я говорю мовами людськими і ангельськими, та не маю любові, то я, як мідь брязкаюча або бубон гудячий.
2І якщо я маю дар пророцтва і знаю всі тайни і всяке пізнання і всю віру, так що можу переставляти й гори, а не маю любові, то я ніщо.
3І якщо роздам усе своє майно, і віддам тіло своє на спалення, а не маю любові, то нема мені з того ніякої користі.
4Любов довготерпелива, любов лагідна, любов не заздрить, любов не чваниться, не горда,
5не поводиться нечемно, не шукає свого, не роздратовується, не гнівлива,
6не радіє з несправедливості, а тішиться правдою,
7усе покриває, всьому вірить, завжди надіється, все терпить.
8Любов ніколи не перестає, хоч і пророцтва скінчаться, і мови замовкнуть, і знання зникне.
9То ж ми знаємо частково і пророкуємо частково;
10коли ж настане досконале, тоді часткове зникне.
11Коли я був дитиною, то я говорив, як дитина, думав, як дитина, розумів, як дитина; коли ж я став мужем, то залишив усе дитяче.
12А тепер ми бачимо наче через затемнене скло, здогадно, тоді ж лицем до лиця; тепер я розумію частково, а тоді пізнаю, як і я пізнаний.
13А тепер перебувають ці три: віра, надія і любов, а найбільша з них — любов.