1Нагадуй їм, щоб корилися начальникам [і] владі, щоб слухалися, були готовими на всяке добре діло,
2щоб нікого не гудили, не були сварливими, а були тихими, виявляючи повну лагідність до всіх людей.
3Бо колись і ми були нерозсудливими, непокірними, одуреними, служили різним хтивостям і насолодам, живучи в злобі й заздрощах, бувши мерзенними, ненавидячи одне одного.
4Коли ж з'явилася ласка й людинолюбство нашого Спасителя, Бога,
5він нас спас не з причини праведних учинків, які ми зробили, але з власного милосердя, купіллю нового буття і оновленням Святого Духа,
6якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа - нашого Спасителя, -
7щоб, оправдавшись його ласкою, ми за надією стали спадкоємцями вічного життя.
8Вірне слово, і я хочу тебе запевнити, щоб ті, які повірили в Бога, аби вони дбали про добрі діла: це корисне й добре для людей.
9Нерозумні ж досліджування, і родоводи, і суперечки, і сварки про закон оминай, бо вони некорисні й марні.
10Людину-єретика - після першого й другого попередження, - оминай,
11знаючи, що такий зійшов на манівці і грішить, засудивши самого себе.
12Коли пошлю до тебе Артема або Тихика, поспіши прийти до мене в Никополь, бо там я вирішив перезимувати.
13Законника Зину й Аполлоса дбайливо виряди, аби їм нічого не забракло.
14Хай навчаються і наші бути майстрами в добрих ділах, у нагальних потребах, щоб не були безплідними.
15Вітають тебе всі ті, що зі мною. Привітай тих, що люблять нас у вірі. Ласка з усіма вами! [Амінь].