1Павло, Ісуса Христа, та брат Тимофій - улюбленому Филимонові, нашому помічникові
2і [улюбленій] сестрі Апфії, і Архипові, нашому сподвижникові, і твоїй домашній церкві:
3ласка вам і мир від Бога, Батька, і нашого Господа Ісуса Христа.
4Завжди дякую моєму Богові, пам'ятаючи про тебе в моїх молитвах,
5почувши про твою любов і віру, яку маєш до Господа Ісуса, і до всіх святих,
6щоб спільність твоєї віри була діяльною в пізнанні всього добра, що в нас в [Ісусі] Христі.
7Маю ж велику радість і потіху з твоєї любови, бо ти, брате, заспокоїв серця святих.
8Задля цього, хоч і мав велику сміливість в Христі тобі наказувати про те, що потрібне, -
9проте краще з любови благаю я, Павло, старець, а тепер ще й в'язень Ісуса Христа:
10благаю тебе за мого сина, якого я породив у кайданах, за Онисима,
11який колись тобі був непотрібний, а нині ж і тобі й мені дуже потрібний.
12Його відіслав я тобі, [ти ж] його, як моє серце, [прийми].
13Я його хотів у себе тримати, щоб замість тебе послужив мені в кайданах благовістя,
14але без твоєї волі я не хотів нічого робити, щоб твоє добродійство не було примусовим, але добровільним.
15Можливо, він задля цього відлучився на якийсь час, щоб ти прийняв його навіки, -
16вже не як раба, але вище від раба, - як улюбленого брата, - особливо для мене, і тим більше для тебе: і за тілом, і в Господі.
17Отже, коли маєш мене за друга, прийми його, як мене.
18Коли ж він у чомусь скривдив тебе, або що винен, то залічи це на мене.
19Я, Павло, написав моєю рукою: я віддам; не кажу тобі, що й самого себе ти мені винен.
20Так, брате: нехай одержу від тебе те, що прошу в Господі. Заспокой же моє серце в Христі!
21Сподіваючись на твій послух, написав я тобі, знаючи, що зробиш більше того, про що я кажу.
22Разом же приготуй мені й помешкання, бо сподіваюся, що через ваші молитви буду вам подарований.
23Вітає тебе Епафрас - мій співв'язень в Ісусі Христі;
24Марко, Аристарх, Димас, Лука - мої співпрацівники.
25Ласка [нашого] Господа Ісуса Христа з вашим духом! [Амінь].