1О коби ти, мій кревний, був тим що ссав груди моєї матері. Знайшовши тебе зізовні поцілую тебе, і не зневажать мене.
2Обійму тебе, введу тебе до хати моєї матері і до покою тієї, що мене зачала. Напою тебе вином з зелами, з соку моїх ґранатових яблок.
3Його лівиця під моєю головою, і його правиця мене обійме.
4Я закляла вас, дочки Єрусалиму, силами і кріпостями поля, щоб ви не підносили і щоб не розбудили любов, аж доки не забажає.
5Хто вона, що виходить вибілена, підкріплювана своїм ближнім? Я тебе збудив під яблунею. Там тебе привела на світ твоя матір, там тебе привела на світ та, що тебе породила.
6Поклади мене як печать на твоїм серці, як печать на твому рамені. Бо любов сильна як смерть, зависть тверда як ад, її крила - огняні крила, її полумінь.
7Велика вода не зможе згасити любови, і ріки її не затоплять. Якщо чоловік віддасть ввесь свій маєток в любові, погордою ним погордять.
8Наша сестра мала і не має грудей. Що зробимо для нашої сестри в день, в якому заговориться про неї?
9Якщо є стіна, збудуємо на ній сріблі башти. І якщо є двері, розпишім на ній кедрові дошки.
10Я мур, і мої груди мов башти. Я була в його очах як та, що знаходить мир.
11У Соломона в Вееламоні був виноградник. Він дав свій виноградник сторожі, чоловік принесе з його плоду тисячу срібних.
12Мій виноградник, мій, переді мною. Тисяча тобі, Соломоне, і двісті тим, що стережуть його плід.
13Ти сидиш в садах, (і) приятелі слухають твій голос. Дай мені тебе почути.
14Втікай, мій близький, і уподібнися до серни, чи молодого оленя на горах ароматів.