1Ось ти гарна, моя близька, ось ти гарна. Твої очі голубині поза твоїм покривалом. Твоє волосся наше стада кіз, які показалися від Ґалааду.
2Твої очі наче стада обстрижених (овець), які вийшли з купелі, всі з двома і бездітної між ними немає.
3Твої губи як червоний шнурочок, і твоя мова гарна. Твоє яблоко наче скірка ґранатового яблока поза твоїм покривалом.
4Твоя шия як башта Давида збудована в Талпіоті. На ній повішені тисяча щитів, всі стріли сильних.
5Твої дві груді як два малюки близнята серни, що пасуться в леліях.
6Аж доки не подихне день і не порушаться тіні, я собі піду до гори смирни і до горба Лівану.
7Ти вся гарна, моя близька, і в тобі немає порока.
8Ходи з Лівану, невісто, ходи з Лівану. Прийди і перейди від початку Віри, від голови Саніра і Ермона, від кублів левів, від гір леопардів.
9Ти полонила наше серце, моя сестро, невісто, ти полонила нас одним з твоїх очей, одним намистом твоєї шиї.
10Які гарні твої груди, моя сестро, невісто, які гарні твої груди, кращі від вина, і запах твоєї одежі понад всі аромати.
11Невісто, твої губи викапують крижки меду, мед і молоко з твого язика, і запах твоєї одежі як запах Лівану.
12Моя сестра, невіста, замкнений сад, замкнений сад, запечатане джерело.
13Твоє віття рай ґранатових яблок з плодом вибраних овочів, кипру з нардом,
14нард і сафрон, тростина і циннамон з усіма деревами Лівану, смирна, алой з усіма першими мирами,
15джерело саду, криниця живої води і витікає з Лівану.
16Встань північний (вітре), і ходи, південний (вітре), провій мій сад, і хай потечуть мої аромати. Хай зійде мій кревний до свого саду і хай їсть плід добірних своїх плодів.