1На кінець. Не зведеш до зітління. Давида, в память коли він втікав до печері від лиця Саула.
2Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо на Тебе надію поклала моя душа і надіятимуся в тіні твоїх крил, доки не мине беззаконня.
3Я закликав до Бога Всевишнього, до Бога, що вчинив мені добро.
4Він вислав з неба і мене спас, передав в погорду тих, що мене топтали. Бог післав своє милосердя і свою правду
5і визволив мою душу з посеред левенят. Я заснув засмучений. Людські сини, їхні зуби зброя і стріли, і їхній язик острий меч.
6Піднесися вгору над небеса, Боже, і по всій землі твоя слава.
7Вони приготовили пастку для моїх ніг і присмирили мою душу. Вони викопали яму перед моїм лицем і впали до неї.
8Готове моє серце, Боже, готове моє серце, заспіваю і виспівуватиму.
9Підведися, моя славо. Підведися псалтирю і гуслі. Підведуся вранці.
10Визнаватимуся Тобі між народами, Господи, співатиму Тобі між народами,
11бо аж до неба звеличилося твоє милосердя і аж до хмар твоя правда.
12Піднесися вгору понад небеса, Боже, і по всій землі твоя слава.