1Сину, зберігай мої слова, а мої заповіді заховай у себе. Сину, почитай Господа, і скріпишся, а поза ним не бійся іншого.
2Зберігай мої заповіді, і житимеш, а мої слова наче зінниці очей.
3Обложи ж ними свої пальці, напиши на таблиці твого серця.
4Назви мудрість твоєю сестрою, а розумність зроби собі знайомою,
5щоб тебе берегла від чужої і поганої жінки, коли вона накидається на тебе ласкавими словами.
6Бо з вікна з свого дому дивлячись на дороги,
7кого тільки побачить з нерозумних дітей, молодого, якому бракує розуму,
8що проходить попри кут в проходах її дому
9і говорить в вечірній темряві, коли є нічний і темний спокій,
10жінка його зустрічає, маючи розпусний вид, який ділає так, що ширяють серця молодих.
11Вона ж окрилена і розпущена, а її ноги не спочивають в домі.
12Бо якийсь час крутиться назовні, а час на дорогах ловить при кожному куті.
13Пізніше, захопивши, поцілувала його, а безстидним лицем сказала до нього:
14Ти для мене мирна жертва, сьогодні віддаю мої обітниці.
15Задля цього я вийшла тобі на зустріч, жадаючи твого лиця, я тебе знайшла.
16Я постелила моє ліжко простиралами, а постелила коврами з Єгипту.
17Я посипала сафроном моє ліжко а мій дім циннамоном.
18Ходи і насолодимося любовю аж до ранку, ходи і обнімемося в любові.
19Бо немає мого чоловіка в домі, пішов далеко дорогою,
20взявши в свої руки досить срібла, за багато днів повернеться до свого дому.
21Звела ж його численними словами, і лапками з губ звела його.
22Він же злапаний пішов за нею наче віл, що ведеться на заріз, і наче собака на припоні,
23і наче олень зранений стрілою в печінку, а спішить наче птах до силки, не знаючи, що біжить за душу.
24Отже тепер, сину, послухай мене і будь уважний до слів моїх уст.
25Хай твоє серце не заверне на її дороги.
26Бо вона пожерши численних, скинула, і безчисленні ті, яких вона забила.
27Дороги аду її дім, що зводить до покоїв смерти.