1Сину, якщо даси запоруку за свого друга, передаси ворогові твою руку.
2Бо власні губи сильна сіть для чоловіка, і він ловиться губами власних уст.
3Сину, чини те, що я тобі заповідаю, і спасися, бо через свого друга ідеш в руки злих, ходи, не слабни, розгніви ж і твого друга, за якого ти став запорукою.
4Не дай сну твоїм очам, ані не задрімаєш твоїми повіками,
5щоб ти спасся наче серна з повені, і наче птах з силки.
6Іди до мурашки, о лінюху, і заревнуй, бачачи її дороги, і стань мудрішим від неї.
7Бо вона, не маючи землі, ані не маючи того, хто змушує, ані не будучи під володарем
8приготовляє в жнива багато їжі і в жнива робить склади. Або іди до бджоли і навчися якою роботящою вона є і як ревно виконує роботу, її труди царі і прості на здоровя прикладають, а вона улюблена всіма і славна. Отже будучи немічна силою, пошанувавши мудрість, була вивищена.
9Доки, лінюху, лежиш? Коли ж із сну встанеш?
10Мало спиш, мало сидиш, мало дрімаєш, трохи складаєш руки на грудях.
11Потім приходить на тебе наче поганий супутник біднота і нужда, так як добрий бігун. Якщо ж будеш нелінивим, прийдуть твої жнива наче джерело, а нужда покине, наче поганий бігун.
12Безумний і беззаконний муж іде не добрими дорогами.
13А він мруґає оком, дає знак ногою, повчає киванням пальців,
14а звихненим серцем кує зло в кожному часі. Такий наводить на місто заворушення.
15Через це нагло приходить його погибель, розрубання і невилічиме знищення.
16Бо він радіє всіма, яких Господь ненавидить, а вигублюється через нечистоту душі.
17Око гордого, язик неправедного, руки, що проливають кров праведного,
18і серце, що вигадує погані помисли, і ноги, що спішать чинити зло.
19Фальшивий свідок розпалює неправедного і насилає суди поміж братів.
20Сину, бережи закони твого батька і не відкидай заповіді твоєї матері.
21Прикріпи ж їх до твоєї душі назавжди і повіш на твоїй шиї.
22Коли ходитимеш води її, і хай буде з тобою. А як спиш, хай тебе береже, щоб як встаєш, говорила з тобою.
23Бо заповідь закону світильник і світло, і оскарження і напоумлення дорога життя,
24щоб тебе берегти від замужньої жінки і від оскаржень чужого язика.
25Щоб тебе не побідила похоть краси, ані тебе не вполонили твої очі, ані не був ти схоплений її повіками.
26Бо ціна розпусниці як і одного хліба, а жінка чоловіків ловить шанигідні душі.
27Чи хто звяже огонь в подолку, а одежі не спалить?
28Або чи хто ходитиме на розжареному вугіллю, а ноги не попалить?
29Так хто ввійшов до замужньої жінки, не буде безвинним, ані кожний хто до неї доторкнувся.
30Не дивно якщо когось зловлять як краде, бо краде, щоб наповнити душу, що голодує.
31Якщо ж буде пійманий, віддасть всемеро і давши все своє майно визволить себе.
32А перелюбник через брак розумності чинить згубу своїй душі,
33терпить болі і безчестя, а його ганьба на віки не зніметься.
34Бо гнів її чоловіка повний ревнощів. Він не пощадить в дні суду,
35не змінить ворожнечу на ніякий викуп, ані не вгамується численними дарами.