1І сталося в місяці Хасеїла двадцятого року і я був у Сусі авіра (замку),
2і прийшов Ананій один з моїх братів, він і мужі Юди, і я запитав їх про тих, що спаслися, що осталися з полону, і про Єрусалим.
3І сказали мені: Ті, що осталися з переселення, там в країні в великому злі і в приниженні і стіни Єрусалиму знищені і його брами спалені огнем.
4І сталося коли я почув ці слова я сів і заплакав, і плакав дні і постив і молився перед небесним Богом
5і сказав: Ні, Господи Боже небесний, сильний, і великий, і страшний, що бережеш завіт і милосердя тим, що його люблять, і бережуть його заповіді.
6Хай буде ж твоє ухо чуйне і твої очі відкриті, щоб почути молитву твого раба, якою я молюся перед тобою сьогоднішнього дня і ночі за синів Ізраїля, твоїх рабів, і визнаю гріхи синів Ізраїля, якими ми згрішили проти Тебе. І я і дім мого батька - ми згрішили.
7Відступленням відступили ми від Тебе і не зберегли заповідей і приписів і суди, які Ти заповів Мойсеєві твому рабові.
8Згадай же слово, яке Ти заповів Мойсеєві твому рабові, кажучи: Якщо ви зломите завіт, Я вас розсію поміж народи.
9І якщо повернетеся до Мене і зберігатимете мої заповіді і чинитимете їх, якщо буде розсіяння ваше від краю неба, звідти зберу їх і введу їх до місця, яке Я вибрав, щоб поселити там моє імя.
10І вони раби твої і твій нарід, яких Ти викупив твоєю великою силою і твоєю сильною рукою.
11Ні ж, але хай буде твоє ухо чуйне на молитву твого раба і на молитву твоїх рабів, які бажають боятися твого імени, і дай, щоб повело сьогодні твому рабові і дай йому милосердя перед цим чоловіком. І я є підчаший царя.