1Ступивши в човен, Він переплив назад і прийшов до свого міста.
2І ось принесли до Нього спаралізованого, що лежав на носилках. І побачивши їхню віру, Ісус сказав спаралізованому: Сміливше, сину, відпускаються твої гріхи.
3Та тут деякі з книжників загомоніли між собою: Він Бога зневажає.
4Ісус, знавши їхні думки, сказав: Чому думаєте лукаве в ваших серцях?
5Що легше сказати: Відпускаються твої гріхи чи сказати: Встань і ходи?
6Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, - каже спаралізованому: Встань, візьми своє ліжко і йди додому.
7Підвівшись, [узяв свої носилки і] пішов до своєї хати.
8Люди, побачивши те, жахнулися і прославили Бога, що дає таку владу людям.
9Ісус, відходячи звідти, запримітив чоловіка, який сидів на митниці, який звався Матвієм, та й каже Йому: Ходи за Мною. Той підвівся і пішов за Ним слідом.
10Коли Він Ісус лежав при столі в хаті, прийшло багато митників та грішників і полягали при столі з Ісусом та з Його учнями.
11Побачивши це, фарисеї сказали Його учням: Чому це ваш Учитель їсть [і п'є] з митникамими та грішниками?
12Він же, почувши, відказав: Не здорові потребують лікаря, а хворі.
13Ідіть же й навчіться, що означає: Хочу милосердя, а не жертви; бо Я прийшов прикликати не праведників, а грішників [до покаяння].
14Тоді приступають до Нього Іванові учні й кажуть: Чому ми й фарисеї постимо багато, а твої учні не постять?
15Сказав їм Ісус: Чи можуть весільні гості сумувати, поки молодий з ними? Настануть дні, коли заберуть від них молодого, і тоді поститимуть.
16Бо ніхто не пришиває латки з нової тканини до старого одягу; бо латка збіжиться в одежині і ще більша діра стане.
17І не вливають нового вина до старих бурдюків, бо бурдюки розірвуться і вино розіллється, а бурдюки пропадуть; а вливають нове вино в нові бурдюки - і те й те зберігається.
18Коли Він це казав їм, приступив один начальник, уклонився і сказав Йому: Моя дочка щойно померла; прийди ж поклади на неї Свою руку, і вона оживе.
19І, вставши, пішов за ним Ісус та Його учні.
20І ось жінка, що нездужала на кровотечу дванадцять років, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю Його одягу,
21бо казала сама собі: Як тільки доторкнуся до Його одягу, врятуюся.
22Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: Бадьорися, дочко: віра твоя врятувала тебе. І жінка була врятована тієї ж миті.
23Прийшовши до палат володаря і побачивши сопілкарів та натовп, що голосив, Ісус
24сказав: Відійдіть, бо дівчина не померла, а спить. І глузували з Нього.
25Коли ж натовп вигнали, Він увійшов, узяв її за руку, і дівчина встала.
26Ця звістка розійшлася по всій тій землі.
27Як Ісус відходив звідти, за Ним пішли двоє сліпців, які голосно гукали: Помилуй нас, Сину Давидів.
28Щойно ввійшов Він до хати, як приступили до Нього сліпці. Ісус каже їм: Чи вірите, що можу це зробити? Відповідають: Так, Господи.
29Тоді доторкнувся до їхніх очей, промовивши: За вашою вірою хай вам буде.
30І відкрилися їм очі. Ісус суворо наказав їм: Глядіть, щоб ніхто не довідався.
31Вони ж, вийшовши, прославляли Його по всій тій землі.
32А як вони виходили, то привели до Нього німого чоловіка, що біснувався.
33Коли було вигнано біса, німий заговорив. І здивувалися люди, перемовляючись: Ніколи не було такого в Ізраїлі.
34Фарисеї ж сказали: То князем бісівським виганяє Він бісів.
35Обходив Ісус усі міста й села, навчаючи в їхніх синаґоґах і проповідуючи Єванґелію Царства та оздоровляючи всяку недугу і всяку хворобу [в народі].
36Побачивши ж людей, змилосердився над ними, бо були змучені і розкидані, наче вівці, що не мають пастуха.
37Тоді каже своїм учням: Жнива великі, а женців мало.
38Благайте ж Господаря жнив, щоб вивів робітників на своє жниво.