1Коли настав ранок, усі архиєреї і старшини народу скликали раду проти Ісуса, щоб Його вбити;
2зв'язавши Його, повели й передали правителеві Пилатові.
3Тоді Юда, що Його видав, побачивши, що він засуджений, розкаявся і повернув тридцять срібних монет архиєреям і старшинам,
4кажучи: Я згрішив, видавши невинну кров. Вони ж сказали: А що нам до того? Ти побачиш.
5Тоді він кинув срібняки в храм, пішов геть і повісився.
6Архиєреї ж, узявши срібняки, сказали: Не годиться класти їх до скарбниці, бо це ціна крови.
7Порадившись, купили на них гончарське поле, щоб ховати там чужинців.
8Тому те поле досі зветься полем крови.
9Тоді здійснилося слово пророка Єремії, що каже: І взяли вони тридцять срібняків - вартість того, що Його оцінили сини Ізраїля,
10і дали їх за гончарське поле, як звелів був мені Господь.
11Ісус же став перед правителем, і правитель запитав Його: Чи ти Юдейський Цар? Ісус відповів: Ти кажеш.
12Коли архиєреї і старшини Його звинувачували, Він нічого не відповідав.
13Тоді каже Йому Пилат: Хіба не чуєш, скільки проти тебе свідчать?
14Але Він не відповідав Йому на жодне слово, тож правитель дуже дивувався.
15На кожне свято правитель мав звичай відпускати народові одного в'язня, якого бажали.
16Був же тоді відомий в'язень, що звався Варавою.
17Коли вони зібралися, Пилат сказав їм: Кого хочете, щоб я відпустив вам, Ісуса Вараву чи Ісуса, що зветься Христос?
18Знав бо, що через заздрощі видали Його.
19Коли Він сидів на судилищі, послала до нього його дружина сказати: Не май нічого з тим праведником; бо багато я потерпіла нині вві сні через Нього.
20Архиєреї ж і старшини підмовили людей, щоб випросили Вараву, а Ісуса вбили.
21Озвався правитель і сказав їм: Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Вараву.
22Сказав їм Пилат: А що маю зробити з Ісусом, що зветься Христос? Усі закричали: Хай буде розіп'ятий.
23Він же сказав: Який же злочин Він скоїв? А вони ще дужче кричали: Хай буде розіп'ятий.
24Побачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, Пилат узяв воду, вмив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові цього праведника, ви побачите.
25У відповідь увесь народ волав: Кров Його на нас і на наших дітях.
26Тоді відпустив їм Вараву, а Ісуса, бичувавши, видав на розп'яття.
27Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії1, зібрали на Нього всю когорту.
28І, роздягнувши Його, накинули на Нього багряницю
29і, сплівши вінець з тернини, поклали Йому на голову, а тростину дали в праву руку і, впавши на коліна перед Ним, глузували з Нього, кажучи: Радій, Царю Юдейський.
30І, наплювавши на Нього, взяли тростину та били Його по голові.
31Коли наглузувалися з Нього, стягли з Нього багряницю, надягли на Нього Його одяг і повели на розп'яття.
32Виходячи ж, зустріли киринейського чоловіка на ім'я Симон, і Його змусили нести Його хрест.
33Прийшовши на місце, яке зветься Ґолґота, що в перекладі означає Череп-місце,
34дали Йому випити вина, змішаного з жовчю; але Він, покуштувавши, не схотів пити.
35Ті ж, що розіп'яли Його, поділили Його одяг, кидаючи жереб;
36сидячи, стерегли Його там.
37Над Його головою прибили Його провину, написавши: Цей Ісус - Цар Юдейський.
38Тоді розіп'яли з Ним двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч.
39Ті, що проходили повз Нього, ганили Його, похитаючи головами
40і кажучи: Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, порятуй-но себе самого; якщо ти Божий Син, то зійди з хреста.
41Так само й архиєреї, глузуючи з книжниками та старшинами, говорили:
42Інших врятував, а себе самого не може врятувати; Він Цар Ізраїльський, хай тепер зійде з хреста, і повіримо в Нього.
43Він покладав надію на Бога, хай нині Його визволить, якщо хоче; бо сказав, що Він - Божий Син.
44Так само ж розбійники, розп'яті з Ним, насміхалися з Нього.
45Від шостої години темрява стала по всій землі до дев'ятої години.
46О дев'ятій годині Ісус скрикнув гучним голосом, кажучи. Елі, Елі, лема савахтані? Тобто: Боже мій, Боже мій, навіщо ти Мене покинув?
47Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали, що Він кличе Іллю.
48Один з них, побігши враз, узяв губку, наповнив її оцтом, настромив на тростину, дав Йому пити.
49Інші ж казали: Лиши, побачимо, чи прийде Ілля Його рятувати.
50Ісус же, знову голосно крикнувши, віддав духа.
51І ось завіса храму роздерлася надвоє - згори додолу, земля затряслася, скелі порозпадалися;
52гроби повідкривалися, багато тіл померлих святих воскресли
53і, вийшовши з гробів після Його воскресіння, ввійшли до святого міста і явилися багатьом.
54А сотник і ті, що з ним стерегли Ісуса, побачивши землетрус і те, що сталося, дуже злякалися, кажучи: Справді Він був Божим Сином.
55Були ж там багато жінок, що дивились здалека; вони йшли за Ісусом з Галилеї, прислуговуючи Йому.
56Між ними була Марія Магдалина, Марія - мати Якова та Йосипа, мати Заведеєвих синів.
57Коли настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім'я Йосип, який і сам був учнем в Ісуса;
58він, приступивши до Пилата, попросив тіло Ісуса. Пилат наказав дати.
59Узявши тіло, Йосип обгорнув Його чистим полотном
60і поклав Його до своєї нової гробниці, що її висік у скелі, і, прикотивши до отвору гробниці великий камінь, відійшов.
61Була ж там Марія Магдалина і друга Марія, що сиділи напроти гробу.
62Наступного ранку, що після п'ятниці, зібралися архиєреї та фарисеї до Пилата
63й кажуть: Пане, ми пригадали, що той безумець сказав ще за життя: По трьох днях Я встану.
64Тож накажи стерегти гробницю до третього дня, щоб часом Його учні, прийшовши вночі, не вкрали Його та не сказали народові: Він воскрес із мертвих, бо буде ця остання омана гірша від першої.
65Пилат сказав їм: Маєте сторожу; ідіть і забезпечте, як знаєте.
66Вони пішли й забезпечили гробницю: запечатали камінь, поставили сторожу.