1Коли Ісус промовив усі ці слова, то сказав своїм учням:
2Знайте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп'яття.
3Тоді зібралися архиєреї, [книжники] та старшини народу в дворі архиєрея на ім'я Каяфа
4і змовилися схопити Ісуса підступом та вбити;
5тільки, казали, не у свято, щоб не сталося заколоту в народі.
6І ось, коли Ісус був у Витанії, в оселі Симона прокаженого,
7до Нього підійшла жінка, що мала посудину дорогоцінного мира, і зливала Йому на голову.
8Побачивши це, учні обурилися і сказали: Навіщо таке марнотратство?
9Це можна було дорого продати і роздати бідним.
10Зрозумівши, Ісус сказав їм: Нащо докучаєте жінці? Вона зробила мені добре діло;
11бідних ви завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте.
12Зливши мир моє тіло, жінка вчинила це на мій похорон.
13Щиру правду кажу вам, - де тільки проповідуватиметься ця Єванґелія в усім світі, розповідатиметься і про те, що вона зробила, на спомин про неї.
14Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, пішов до архиєреїв
15і сказав: Що дасте мені, і я видам Його вам? Вони заплатили йому тридцять срібних монет.
16І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.
17Першого дня опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: Де хочеш, щоб ми приготували тобі їсти пасху?
18Він відповів: Ідіть у місто до одного чоловіка й скажіть йому: Учитель каже: Моя година близько, в тебе зроблю пасху зі своїми учнями.
19Учні зробили так, як велів їм Ісус, і приготували пасху.
20Коли настав вечір, Він перебував з дванадцятьма.
21І як вони їли, сказав: Правду кажу вам, що один із вас Мене видасть.
22Дуже сумуючи, почали кожний говорити Йому: Чи не я, Господи?
23А Він у відповідь сказав: Той, що вмочить зі Мною у мисці руку, - Мене видасть.
24Син Людський іде, як написано про Нього; горе ж тій людині, що зрадить Сина Людського; краще було б тій людині не народитися.
25Озвався і Юда, що видав Його, і сказав: Чи це не я, Учителю? Відповідає йому: Ти сказав.
26Як вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, переломив, дав учням і сказав: Прийміть, їжте, це є моє тіло.
27Потім узяв чашу і, віддавши хвалу, дав їм і сказав: Пийте з неї всі,
28бо це моя кров завіту, що проливається за багатьох на відпущення гріхів.
29Кажу ж вам, що не питиму віднині з цього плоду лози аж до того дня, коли новим питиму його з вами в Царстві мого Батька.
30Заспівавши, вони вийшли на Оливну гору.
31Тоді каже їм Ісус: ви всі спокуситеся в мені цієї ночі, бо написано: Вдарю пастиря, і розсіються вівці отари.
32А після мого воскресіння Я випереджу вас у Галилеї.
33У відповідь Петро сказав Йому: Навіть якщо всі спокусяться в тобі, то я ніколи не спокушуся.
34Ісус мовив йому: Щиру правду кажу тобі, що цієї ночі, перш, ніж заспіває півень, ти тричі Мене зречешся.
35Каже Йому Петро: Якби мені навіть треба було вмерти з тобою, не зречуся тебе. Так само сказали і всі учні.
36Тоді Ісус приходить з ними до місця, що зветься Гетсиманія, і каже їм: Сидіть тут, поки піду та помолюся там.
37І взявши Петра та двох Зеведеєвих синів, почав сумувати й тужити.
38Тоді каже їм: Сумна душа Моя аж до смерти; лишайтеся тут і пильнуйте зі Мною.
39І, пішовши трохи далі, впав долілиць, молячись і кажучи: Батьку мій, якщо можливо, хай Мене обійде ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти.
40Повертається до учнів, помічає, що вони сплять, і каже Петрові: То не спромоглися ви й однієї години пильнувати зі Мною?
41Пильнуйте й моліться, щоб не ввійшли в спокусу; бо дух бадьорий, а тіло немічне.
42Знову відійшов, удруге почав молитися, промовляючи: Батьку мій, якщо ця чаша не може минути, щоб Я не пив її, хай буде Твоя воля.
43Повернувшись, побачив, що вони знову спали, бо їхні очі були отяжілі.
44Лишивши їх, відійшов, знову помолився, втретє сказав те саме слово.
45Тоді приходить до учнів і каже їм: Спіть далі, спочивайте; ось наблизилася година, і Син Людський видається в руки грішників.
46Встаньте, ходімо, бо наблизився той, що видає Мене.
47Він ще говорив, як прийшов Юда, один із дванадцятьох, а з ним великий натовп з мечами та довбнями від архиєреїв і старшин народу.
48А той, що видавав Його, дав їм знак, кажучи: Той, якого я поцілую, є Він, схопіть Його.
49Відразу підійшов до Ісуса і сказав: Вітаю, Учителю - та й поцілував Його.
50Ісус питає Його: Друже, для чого ти прийшов? А ті приступили, простягли руки до Ісуса і схопили Його.
51І ось один із тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив свого меча і вдарив архиєрейового раба і відсік йому вухо.
52Тоді каже йому Ісус: Сховай свого меча, бо всі, які взяли меча, від меча загинуть.
53Чи ти гадаєш, що Я не можу вблагати мого Батька, щоб Він дав мені понад дванадцять леґіонів ангелів?
54Як же тоді збудуться Писання, що так мусить статися?
55В ту годину Ісус промовив до натовпу: Наче проти розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; кожного дня сидів Я в храмі навчаючи, і ви не схопили Мене.
56Це ж усе сталося, щоб збулося Писання пророків. Тоді всі учні, полишивши Його, втекли.
57Ті, що схопили Ісуса, повели Його до архиєрея Каяфи, де зібралися книжники та старшини.
58Петро ж ішов за Ним віддалік до двору архиєрея і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоб побачити кінець.
59Архиєреї [та старшини] і весь симедріон шукали фальшивого свідчення проти Ісуса, щоб заподіяти смерть Його.
60Не знайшли, хоч виступало багато фальшивих свідків. Нарешті, прийшло двоє
61і кажуть: Він говорив: Можу знищити Божий храм і за три дні відбудувати.
62Архиєрей устав і сказав Йому: Чому не відповідаєш на те, що вони проти тебе свідчать?
63Але Ісус мовчав. І архиєрей сказав Йому: Заклинаю тебе Богом живим, щоб ти сказав нам, чи ти є Христос - Син Божий.
64Промовив до нього Ісус: Ти сказав; одначе кажу вам: відтепер побачите Сина Людського, що сидить праворуч Сили і йде на небесних хмарах.
65Тоді архиєрей роздер свою одіж, твердячи, що хулу сказав: Яких ще потребуємо свідків? Ось тепер ви чули хулу.
66Як вам здається? Вони відповіли й сказали: Він повинен умерти.
67Тоді заплювали Йому обличчя та били Його; інші ж ударяли в обличчя,
68кажучи: Пророкуй нам, Христе, хто тебе вдарив?
69Петро сидів ззовні у дворі; і приступила до Нього одна рабиня, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським.
70Але він зрікся перед усіма, заявивши: Не знаю, що ти кажеш.
71Коли ж він вийшов до брами, побачила Його друга і каже тим, що там були: Цей був з Ісусом Назареєм.
72І знову зрікся з клятвою: Не знаю цієї людини.
73Трохи згодом приступили ті, що там стояли, і сказали Петрові: Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє.
74Тоді він почав божитися і клястися, що не знав тієї людини. І враз заспівав півень.
75І згадав Петро слово, яке сказав Ісус: Перше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся Мене. І, вийшовши геть, заплакав гірко.