1І встали всі вони, і повели його до Пилата.
2Почали його оскаржувати, кажучи: Ми знайшли цього, який бунтував наш народ, забороняв давати кесареві данину, і який каже, що він Христос Цар.
3Пилат запитав його, кажучи: Чи ти є цар юдеїв? Він же, відповівши, сказав йому: Ти кажеш.
4Пилат сказав архиєреям та юрбі: Жодної вини я не бачу в цій людині.
5Вони ж іще наполегливіше твердили, кажучи, що він підбурює народ, навчає по всій Юдеї, починаючи з Галилеї і аж сюди.
6Пилат, почувши це, запитав, чи він галилеянин;
7переконавшись, що є з підвладних Іродових, відіслав його до Ірода, який саме був у Єрусалимі.
8Ірод, побачивши Ісуса, дуже зрадів; давно бажав його побачити, бо чув [багато] про нього і сподівався побачити від нього якийсь знак.
9Ставив йому багато запитань, але він нічого йому не відповідав.
10Архиєреї та книжники стояли, запопадливо оскаржуючи його.
11Ірод зі своїми вояками, принизивши та висміявши його, одягнув у світлу одіж і повернув його до Пилата.
12Стали того дня друзями Ірод і Пилат; раніше вони ворогували між собою.
13Пилат, покликавши архиєреїв, начальників та народ,
14сказав до них: Привели ви мені цього чоловіка як такого, що підбурює народ. І ось я перед вами допитав, не знайшов у цій людині ніякої провини з того, що його оскаржуєте.
15Також Ірод, який повернув його нам, - і він нічого гідного смерти не зробив;
16тож, покаравши його, відпущу.
17[Треба ж було йому кожного свята відпускати їм когось одного.]
18Закричала юрба, вигукувала: Візьми цього, а відпусти Вараву;
19цей був ув'язнений за якийсь заколот у місті і за вбивство.
20Знову заговорив до них Пилат, бажаючи відпустити Ісуса.
21Вони кричали, кажучи: Розіпни, розіпни його.
22І він утретє сказав до них: Яке ж зло він зробив? Нічого гідного смерти не знайшов я в ньому: покараю його й відпущу.
23Вони ж наполягали гучними голосами, вимагали його розп'яти; перемогли голоси їхні [та архиєрейські].
24Пилат судив згідно з їхніми вимогами:
25відпустив того, за якого вони просили, - що за бунт і вбивство був посаджений до в'язниці. Ісуса ж видав на їхню волю.
26І повели його. Взявши якогось Симона з Киринеї, що йшов із поля, завдали йому нести хрест за Ісусом.
27Ішла ж за ним велика юрба народу та жінки, які голосили й оплакували його.
28Повернувшись до них, Ісус сказав: Дочки єрусалимські, не плачте за мною, краще плачте за собою та своїми дітьми,
29бо ось настають дні, коли скажуть: Блаженні неплідні, і лона, що не родили, і груди, що не годували.
30Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас, і горбам: Покрийте нас.
31Бо коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим?
32Вели з ним і інших двох злочинців, щоб убити.
33І коли прийшли на місце, що зветься Лобне, тут розп'яли його і злочинців - одного праворуч, а другого ліворуч.
34Ісус говорив: Батьку, прости їм, бо вони не знають, що роблять. А ті, що ділили його одіж, кидали жеребки.
35А народ стояв і дивився. Насміхалися і начальники [з ними], кажучи: Інших рятував, - хай же порятує і себе самого, якщо він Христос, Божий обранець.
36Глузували з нього й вояки; приступали, оцет йому подавали,
37кажучи: Якщо ти Юдейський Цар, порятуй себе сам.
38Був напис, [зроблений] над ним - [письмом грецьким, латинським та гебрайським]: Це - Юдейський Цар.
39Один із розп'ятих злочинців зневажав його, кажучи: Чи ти не Христос? Порятуй себе й нас.
40Обізвався і другий, докоряв йому, кажучи: Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений?
41Але ми - справедливо, бо дістаємо по справедливості за наші вчинки; Він же нічого злого не зробив.
42І додав: Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство твоє.
43І сказав йому: Щиру правду кажу тобі, сьогодні зі мною будеш у раю.
44І як настала шоста година; наступила темрява по всій землі - до дев'ятої години;
45погасло сонце, а церковна завіса роздерлася навпіл.
46Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив: Батьку, в твої руки передаю свій дух. Сказавши це, віддав дух.
47Побачивши те, що сталося, сотник прославив Бога, кажучи: Справді, цей чоловік був праведний.
48Численні присутні, які прийшли на це видовище, і, спостерігаючи те, що сталося, били себе в груди й верталися.
49Віддалік стояли й дивилися всі його знайомі та жінки, що ішли за ним з Галилеї.
50Один чоловік, на імя Йосип, який був радником, людина добра й праведна,
51з юдейського міста Ариматеї, - не пристав до ради та до їхнього діла, бо сам очікував Божого Царства;
52підійшовши до Пилата, він випросив тіло Ісусове;
53знявши його, обвинув полотном та поклав у висічену гробницю, до якої ніколи ніхто не був покладений.
54Була п'ятниця, надходила субота.
55А жінки, що йшли слідом, - ті, що прибули з ним із Галилеї, - побачили гріб і як було покладене його тіло.
56Повернувшись, вони приготували пахощі та миро, а в суботу спочивали, згідно із заповіддю.