Luke 23
1 І встали всі вони, і повели його до Пилата.
2 Почали його оскаржувати, кажучи: Ми знайшли цього, який бунтував наш народ, забороняв давати кесареві данину, і який каже, що він Христос Цар.
3 Пилат запитав його, кажучи: Чи ти є цар юдеїв? Він же, відповівши, сказав йому: Ти кажеш.
4 Пилат сказав архиєреям та юрбі: Жодної вини я не бачу в цій людині.
5 Вони ж іще наполегливіше твердили, кажучи, що він підбурює народ, навчає по всій Юдеї, починаючи з Галилеї і аж сюди.
6 Пилат, почувши це, запитав, чи він галилеянин;
7 переконавшись, що є з підвладних Іродових, відіслав його до Ірода, який саме був у Єрусалимі.
8 Ірод, побачивши Ісуса, дуже зрадів; давно бажав його побачити, бо чув [багато] про нього і сподівався побачити від нього якийсь знак.
9 Ставив йому багато запитань, але він нічого йому не відповідав.
10 Архиєреї та книжники стояли, запопадливо оскаржуючи його.
11 Ірод зі своїми вояками, принизивши та висміявши його, одягнув у світлу одіж і повернув його до Пилата.
12 Стали того дня друзями Ірод і Пилат; раніше вони ворогували між собою.
13 Пилат, покликавши архиєреїв, начальників та народ,
14 сказав до них: Привели ви мені цього чоловіка як такого, що підбурює народ. І ось я перед вами допитав, не знайшов у цій людині ніякої провини з того, що його оскаржуєте.
15 Також Ірод, який повернув його нам, - і він нічого гідного смерти не зробив;
16 тож, покаравши його, відпущу.
17 [Треба ж було йому кожного свята відпускати їм когось одного.]
18 Закричала юрба, вигукувала: Візьми цього, а відпусти Вараву;
19 цей був ув'язнений за якийсь заколот у місті і за вбивство.
20 Знову заговорив до них Пилат, бажаючи відпустити Ісуса.
21 Вони кричали, кажучи: Розіпни, розіпни його.
22 І він утретє сказав до них: Яке ж зло він зробив? Нічого гідного смерти не знайшов я в ньому: покараю його й відпущу.
23 Вони ж наполягали гучними голосами, вимагали його розп'яти; перемогли голоси їхні [та архиєрейські].
24 Пилат судив згідно з їхніми вимогами:
25 відпустив того, за якого вони просили, - що за бунт і вбивство був посаджений до в'язниці. Ісуса ж видав на їхню волю.
26 І повели його. Взявши якогось Симона з Киринеї, що йшов із поля, завдали йому нести хрест за Ісусом.
27 Ішла ж за ним велика юрба народу та жінки, які голосили й оплакували його.
28 Повернувшись до них, Ісус сказав: Дочки єрусалимські, не плачте за мною, краще плачте за собою та своїми дітьми,
29 бо ось настають дні, коли скажуть: Блаженні неплідні, і лона, що не родили, і груди, що не годували.
30 Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас, і горбам: Покрийте нас.
31 Бо коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим?
32 Вели з ним і інших двох злочинців, щоб убити.
33 І коли прийшли на місце, що зветься Лобне, тут розп'яли його і злочинців - одного праворуч, а другого ліворуч.
34 Ісус говорив: Батьку, прости їм, бо вони не знають, що роблять. А ті, що ділили його одіж, кидали жеребки.
35 А народ стояв і дивився. Насміхалися і начальники [з ними], кажучи: Інших рятував, - хай же порятує і себе самого, якщо він Христос, Божий обранець.
36 Глузували з нього й вояки; приступали, оцет йому подавали,
37 кажучи: Якщо ти Юдейський Цар, порятуй себе сам.
38 Був напис, [зроблений] над ним - [письмом грецьким, латинським та гебрайським]: Це - Юдейський Цар.
39 Один із розп'ятих злочинців зневажав його, кажучи: Чи ти не Христос? Порятуй себе й нас.
40 Обізвався і другий, докоряв йому, кажучи: Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений?
41 Але ми - справедливо, бо дістаємо по справедливості за наші вчинки; Він же нічого злого не зробив.
42 І додав: Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство твоє.
43 І сказав йому: Щиру правду кажу тобі, сьогодні зі мною будеш у раю.
44 І як настала шоста година; наступила темрява по всій землі - до дев'ятої години;
45 погасло сонце, а церковна завіса роздерлася навпіл.
46 Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив: Батьку, в твої руки передаю свій дух. Сказавши це, віддав дух.
47 Побачивши те, що сталося, сотник прославив Бога, кажучи: Справді, цей чоловік був праведний.
48 Численні присутні, які прийшли на це видовище, і, спостерігаючи те, що сталося, били себе в груди й верталися.
49 Віддалік стояли й дивилися всі його знайомі та жінки, що ішли за ним з Галилеї.
50 Один чоловік, на імя Йосип, який був радником, людина добра й праведна,
51 з юдейського міста Ариматеї, - не пристав до ради та до їхнього діла, бо сам очікував Божого Царства;
52 підійшовши до Пилата, він випросив тіло Ісусове;
53 знявши його, обвинув полотном та поклав у висічену гробницю, до якої ніколи ніхто не був покладений.
54 Була п'ятниця, надходила субота.
55 А жінки, що йшли слідом, - ті, що прибули з ним із Галилеї, - побачили гріб і як було покладене його тіло.
56 Повернувшись, вони приготували пахощі та миро, а в суботу спочивали, згідно із заповіддю.