Luke 22
1 Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою.
2 Архиєреї та книжники шукали, як убити його, але боялися народу.
3 Ввійшов сатана в Юду, званого Іскаріотом, що був із числа дванадцятьох.
4 І він пішов, домовився з архиєреями та воєводами, як його видасть їм.
5 Ті зраділи й погодились дати йому срібняків.
6 І він пристав і шукав слушного часу, щоб видати його їм без народу.
7 Настав день опрісноків, коли належало жертвувати пасху.
8 І послав він Петра й Івана, сказавши: Підіть і приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.
9 Вони сказали йому: Де хочеш, щоб ми приготували?
10 Він відповів їм: Ось, як входитимете до міста, зустріне вас чоловік, який в глечику нестиме воду; йдіть за ним до оселі, куди він увійде,
11 і скажіть господареві оселі: Учитель питає тебе: Де світлиця, в якій споживу пасху з моїми учнями?
12 І він вам покаже велику вистелену світлицю: там приготуйте.
13 Вони рушили, знайшли, як він сказав їм, і приготували пасху.
14 І коли настав час, сів до столу - і апостоли з ним.
15 Він сказав до них: Бажанням забажав я їсти з вами цю пасху, перш ніж піду на муки;
16 кажу вам, що вже не їстиму її, поки не сповниться в Божім Царстві.
17 Взявши чашу та віддавши хвалу, сказав: Візьміть її і поділіть між собою;
18 кажу вам, що не питиму відтепер з плоду лози, доки не прийде Боже Царство.
19 І, взявши хліб та віддавши хвалу, переломив і дав їм, кажучи: Це моє тіло, що за вас віддається; це робіть на спомин про мене.
20 Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша - Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.
21 Ось і рука того, що видає мене, - зі мною, при столі.
22 Отже, Син Людський іде, як призначено; але горе тій людині, що його видає.
23 І вони почали дошукуватися між собою, котрий з них був би тим, що це зробить.
24 Була й суперечка між ними, хто з них більший.
25 Він сказав їм: Царі народів панують над ними, а ті, що володіють ними, звуться доброчинцями.
26 Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і старший - як той, що служить.
27 Хто ж бо більший - той, що сидить, чи той, що служить? Чи не той, що сидить? Я ж серед вас - це той, що служить.
28 Ви є ті, що лишилися зі мною при моїх випробуваннях;
29 і я заповідаю вам так, як заповів мені мій Батько Царство,
30 щоб ви їли й пили за моїм столом у моїм Царстві, щоб ви засіли на престолах судити дванадцять племен Ізраїлевих.
31 [Сказав же Господь]: Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоб пересіяти, як пшеницю;
32 я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів.
33 Той відказав йому: Господи, з тобою я готовий іти і до в'язниці, і на смерть.
34 Він же мовив: Кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся мене, що не знаєш мене.
35 І сказав їм: Коли я послав вас без гамана, і без торби, і без взуття, чи чогось вам забракло? Вони ж сказали: Нічого.
36 Сказав же їм: Але тепер, хто має гаман, хай візьме; також і торбу; і хто не має, хай продасть свою одіж і купить меча.
37 Кажу вам, що на мені має збутися те, що написане: До злочинців зараховано його; бо і це в мені звершується.
38 Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. А він відповів їм: Досить.
39 Вийшовши, пішов, за звичаєм, на Оливну гору, а за ним - пішли учні.
40 Прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не ввійшли ви в спокусу.
41 І сам відійшов від них, як докинути каменем, припав на коліна й молився,
42 кажучи: Батьку, коли хочеш, зроби, щоб минула мене чаша ця; одначе хай буде не моя воля, але твоя.
43 З'явився ж до нього ангел з неба, який додав йому сили.
44 Перебуваючи у великій тривозі, ще ревніше молився; піт його став як згустки крови, що спливали на землю.
45 Вставши від молитви, підійшов до учнів; знайшов їх, що вони заснули від смутку;
46 сказав їм: Чому спите? Устаньте й моліться, щоб ви не ввійшли в спокусу.
47 Ще як він говорив, то вже юрба і з нею той, що зветься Юдою, один із дванадцятьох, ішов перед ними і наблизився до Ісуса, щоб поцілувати його: [бо дав їм цей знак: Кого поцілую, - той і є].
48 Ісус сказав йому: Юдо, то ти поцілунком видаєш Людського Сина?
49 Ті, що були з ним, як побачили те, що відбувається, сказали: Господи, чи не вдарити нам мечем?
50 Ударив один з них архиєреєвого раба і відтяв йому праве вухо.
51 Озвався Ісус і сказав: Лишіть, уже досить і, доторкнувшись до вуха, оздоровив його.
52 Сказав Ісус до тих, що прийшли по нього, - до архиєреїв, воєвод храму та старійшин: Наче проти розбійника вийшли ви з мечами й киями?
53 Щодня, як я був з вами в храмі, ви не підняли рук проти мене. Але це ваша година і влада темряви.
54 Схопили його, повели і ввели в двір архиєрея. Петро ішов здалека.
55 Як запалили вогонь серед двору і разом сиділи, Петро сидів серед них.
56 Побачивши його при світлі, як сидів, якась рабиня, поглянувши на нього, сказала: І цей був з ним.
57 Він же відрікся, кажучи: Жінко, я не знаю його.
58 Невдовзі другий, побачивши його, сказав: І ти з них. Петро ж сказав: Чоловіче, я ні.
59 Минула приблизно одна година і ще якийсь твердив, кажучи: Справді, і цей був з ним, бо він галилеянин.
60 Промовив Петро: Чоловіче, не знаю, про що ти говориш. І тут же, як він говорив, заспівав півень.
61 Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слово Господнє, як сказав він до нього: Перше, ніж півень сьогодні заспіває, зречешся мене тричі.
62 І, вийшовши геть, він гірко заплакав.
63 А мужі, що держали Ісуса, глузували з нього, б'ючи;
64 зав'язавши йому очі, [били його по обличчю і] питали його, кажучи: Пророкуй, хто тебе вдарив?
65 І багато іншого, зневажливого, наговорювали на нього.
66 Як настав день, зібралася рада старшин народу, архиєреїв та книжників, повели його на свої збори,
67 кажучи: Якщо ти Христос, то скажи нам. Він відповів їм: Якщо я вам скажу, не повірите;
68 якщо ж запитаю, не відповісте [мені і не відпустите].
69 Віднині ж буде, що Людський Син сидітиме по правиці Божої сили.
70 Тоді всі запитали: Чи ти Божий Син? А він їм відповів: Ви самі твердите, що то я.
71 Вони ж сказали: Навіщо нам потрібне якесь свідчення? Ми ж самі почули з Його вуст.