1І сталося тими днями, що вийшов указ імператора Августа переписати всю землю.
2Цей перепис уперше відбувся, як володів Сирією Кириній.
3І йшли всі записатися, кожний до свого міста.
4Пішов і Йосип з Галилеї, з міста Назарета - до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеємом, - бо був він з дому та з роду Давидового, -
5записатися з Марією, зарученою з ним [жінкою], що була вагітна.
6І сталося таке, що коли були вони там, сповнилися дні, щоб їй народити.
7І народила свого первістка - Сина, сповила його й поклала в яслах, бо в заїзді не було для них місця.
8І були в тій землі пастухи, які були в полі та стерегли нічної пори свою отару.
9Аж [ось] Господній ангел став між ними, і слава Господня осяяла їх, і вони перейнялися великим страхом.
10Та ангел сказав їм: Не бійтеся, бо я благовіщаю вам велику радість, яка буде радістю для всього народу:
11для вас народився сьогодні в місті Давидовім Спаситель, тобто Господь Христос.
12І ось вам така ознака: знайдете немовля сповите - воно лежить у яслах.
13Вмить з'явилася біля ангела сила-силенна небесного війська, яке хвалило Бога і говорило:
14Слава Богові у високості, і на землі мир, в людях доброї волі!
15І сталося таке, що коли ангели відійшли від них на небо, пастухи почали казати один одному: Ходім же до Вифлеєма і подивимося, що там сталося, про що Господь сповістив нам.
16Поспішаючи, прийшли та знайшли Марію, Йосипа і немовля, яке лежало в яслах;
17побачивши, розповіли про те, що було сказане їм про цю дитину.
18Усі, що почули, дивувалися сказаному пастухами.
19Марія ж зберігала всі ці слова, збираючи їх у своїм серці.
20А пастухи повернулися, славлячи й хвалячи Бога за все, що чули та бачили, як їм було сказано.
21Коли виповнилося вісім днів, щоб обрізати його, то назвали його Ісусом, як назвав його ангел ще перед тим, як зачався він у лоні.
22І коли минули дні очищення, згідно із законом Мойсея, то принесли Його до Єрусалима, щоб поставити перед Господом,
23як то записано в Господнім законі: кожне немовля чоловічої статі, що відкриває лоно, назветься святим для Господа.
24І щоб скласти жертву, згідно зі сказаним у законі Господнім - дві горлиці або двоє голуб'ят.
25Був один чоловік у Єрусалимі на ім'я Семен, - людина праведна й побожна, що очікував утіхи Ізраїля; і Святий Дух був на ньому.
26І було йому звіщено Духом Святим, що не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього.
27І привів його дух до храму. Коли батьки внесли немовля Ісуса, щоб зробити з ним за законним звичаєм,
28він узяв його на руки, віддав хвалу Богові та й сказав:
29Нині відпускаєш твого раба, Владико, згідно з твоїм словом, - у мирі,
30бо мої очі побачили твоє Спасіння,
31яке ти приготовив перед лицем усіх народів:
32світло для просвіти поган і для слави народу твого Ізраїля.
33І його батько та мати дивувалися тим, що говорилося про нього.
34А Семен поблагословив їх і сказав до Марії, його матері: Ось лежить він - на падіння і піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання;
35а тобі самій душу прошиє меч, щоб відкрилися думки сердець багатьох.
36І була тут Анна - пророчиця, дочка Фануїлова, з роду Асира; вона дожила до глибокої сторости, живши з чоловіком сім років від дівоцтва свого;
37удова, вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від церкви, служачи вдень і вночі постом та молитвами.
38Прийшовши тієї години, вона прославляла Господа і говорила про нього всім, хто чекав на визволення Єрусалима.
39А як виконали все за законом Господнім, повернулися до Галилеї, до свого міста Назарета.
40Дитина ж росла й міцніла, набираючись мудрости, - і ласка Божа була на ній.
41Його батьки щороку ходили до Єрусалима на свято Пасхи.
42І коли було йому дванадцять літ, вони за звичаєм пішли на свято [до Єрусалима].
43А як скінчилися дні свята, вони поверталися; а хлопець Ісус залишився в Єрусалимі; та не знали його батько [Йосип та мати].
44Думали, що він десь у натовпі. Пройшли день дороги та й стали шукати його поміж родичами та знайомими;
45не знайшли, повернулися до Єрусалима й тут шукали його.
46І сталося, що по трьох днях знайшли його в храмі; сидів серед учителів, слухав їх та розпитував.
47Усі, що слухали, дивувалися з його розуму та його відповідей.
48Побачивши його, здивувалися; мати його сказала йому: Дитино, чому ти нам таке вчинив? Ось твій батько і я, стражденні, шукали тебе.
49А він їм відказав: Чому ж ви мене шукали? Хіба не знаєте, що мені треба бути в тому, що належить моєму Батькові?
50Вони ж не зрозуміли того слова, яке він їм сказав.
51І пішов він з ними, і прибув до Назарета, і слухався їх. А його мати зберігала всі ті слова в своєму серці.
52А Ісус набував мудрости, віку та ласки - в Бога і в людей.