1Оскільки багато хто брався за складання розповіді про речі, що сталися в нас,
2і, як нам передали їх ті, що з самого початку були очевидцями й слугами слова,
3то вподобав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високодостойний Теофіле,
4щоб ти пізнав достовірність і точність науки, якої навчився.
5У дні Ірода, Юдейського царя, був один священик, на ім'я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Ааронових, а ім'я її - Єлизавета.
6Були обоє праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.
7І не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постарілися в днях своїх.
8Одного разу, як він за своєю денною чергою служив перед Богом,
9за звичаєм священства випало йому покадити, ввійшовши до Господнього храму.
10І безліч народу молилася знадвору під час кадіння.
11З'явився йому Господній ангел, що стояв праворуч кадильного жертовника.
12Стривожився Захарія, побачивши, і страх напав на нього.
13Промовив до нього ангел: Не бійся, Захаріє, бо почуто твою молитву; твоя дружина Єлизавета народить тобі сина і даси йому ім'я Іван.
14І буде тобі радість та веселість, і багато хто зрадіє з його народження.
15Бо він буде великий перед Господом, ні вина, ні п'янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.
16Наверне багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога,
17і він ітиме перед ним духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а невірних - до мудрості праведних, щоб приготувати Господеві підготовлений народ.
18І промовив Захарія до ангела: Із чого я це пізнаю? Адже я старий, та й дружина моя зістарілася в днях своїх.
19У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.
20І ось ти замовкнеш і не зможеш мовити до того дня, поки це не збудеться, - за те, що ти не повірив моїм словам, які збудуться свого часу!
21Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він барився в храмі.
22Коли він вийшов, то не міг говорити до них; вони зрозуміли, що побачив видіння в храмі; а він говорив знаками їм, але залишився німий.
23І коли скінчилися дні його служби, він пішов до своєї оселі.
24А після тих днів зачала його дружина Єлизавета і таїлася п'ять місяців, кажучи:
25Так мені вчинив Господь у ті дні, коли пожалів, щоб зняти мою ганьбу перед людьми.
26А на шостім місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до Галилейського міста Назарета,
27до діви, зарученої з чоловіком на ім'я Йосип, із дому Давидового, а ім'я діви - Марія.
28І ввійшовши до неї, сказав: Радій, сповнена благодаті, Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].
29Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означає це привітання.
30Ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла ласку в Бога.
31І ось, зачнеш в собі і народиш Сина, даси Йому ім'я Ісус.
32Він буде великий і Сином Всевишнього названий; дасть йому Господь Бог пристол його батька Давида,
33і довіку царюватиме в домі Якова, і його царюванню не буде кінця.
34І озвалась Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?
35У відповідь ангел сказав її: Дух Святий зійде на тебе і сила Всевишнього тебе обгорне; тому й Святе, що народиться, назветься Сином Божим.
36Ось і твоя родичка Єлизавета, і та зачала сина у своїй старості, і вже є на шостому місяці, хоч звуть її неплідною;
37але не буває безсилим у Бога жодне слово.
38А Марія промовила: Я раба Господня, хай буде мені за словом твоїм. І ангел відійшов від неї.
39Тими днями Марія, вставши, поспіхом пішла в гірські околиці, до міста Юдиного.
40І ввійшла до Захарієвої оселі, привітала Єлизавету.
41Коли ж почула Єлизавета Маріїне привітання, заворушилося немовля в її лоні. Єлизавета сповнилася Святим Духом,
42і скрикнула голосно та промовила дуже голосно: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твого лона!
43І звідки ж мені це, щоб до мене прийшла мати мого Господа?
44Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моєму лоні.
45Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться те, що було сказане їй Господом!
46А Марія промовила: Величає душа моя Господа,
47і радіє дух мій у Бозі, Спасі моїм.
48Бо зглянувся на покору раби своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,
49бо зробив мені велике сильний! І святе ім'я його,
50і милість його з роду в рід для тих, що бояться його.
51Він показав силу руки своєї, розсівав гордих думками сердець своїх,
52скинув сильних з престолів і підніс покірних,
53голодним дав достаток, а багатих відпустив з нічим.
54Пригорнув Ізраїля, слугу свого, щоб згадати те милосердя,
55так як прорік був до батьків наших - Авраама і роду його аж до віку.
56Перебула ж Марія з нею якихось три місяці і повернулася до своєї оселі.
57А Єлизаветі настав час родити, і вона народила сина.
58Почули сусіди та її родина, що Господь щедро вилив своє милосердя на неї, і тішилися разом з нею.
59Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і називали його ім'ям його батька - Захарією.
60Озвалася мати його та й сказала: Ні, хай буде названий Іваном.
61І сказали їй, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім'ям.
62І знаками питали його батька, як хотів би його назвати.
63Попросивши дощечку, написав слова: Його ім'я - Іван. І всі дивувалися.
64У ту мить відкрилися його вуста і його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.
65І страх напав на всіх їхніх сусідів, і в усіх Юдейських землях розповідалося про всі ці події.
66Усі, що почули це, зважували в серці своїм, кажучи: Ким же буде ця дитина? Господня рука була таки з нею!
67Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, кажучи:
68Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, бо відвідав і визволив свій народ,
69підніс нам ріг порятунку в оселі свого слуги Давида,
70як був заповідав устами святих одвіку своїх пророків,
71що визволить нас від наших ворогів та з рук наших ненависників, щоб
72показати милосердя нашим батькам, згадати свій святий Завіт,
73що дотримає присягу, якою присягався нашому батькові Авраамові,
74щоб ми визволилися з рук ворогів та без страху
75служили йому в святості й справедливості, поки житимемо.
76І ти, дитино, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу;
77щоб дати пізнати його народові спасіння через відпущення його гріхів;
78щоб завдяки великому милосердю нашого Бога, яке він злив на наш Схід з висоти,
79освітити тих, що перебувають у темряві й смертельній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру.
80А дитина росла й міцніла духом, і перебувала в пустинях до дня свого з'явлення перед Ізраїлем.