1І, ввійшовши в місто, переходив через Єрихон.
2І ось чоловік, що звався Закхей, - він був старший над митниками і був багатий,
3- прагнув побачити Ісуса, хто він, але не міг через юрбу, бо мав малий зріст.
4Побігши наперед, виліз на смоковницю, щоб його побачити, коли тудою проходитиме.
5Прийшовши на це місце, поглянув Ісус, [побачив його і] сказав до нього: Закхею, поквапся злізти, бо сьогодні мені належить бути в твоїй оселі.
6Той, поквапившись, швидко зліз і прийняв Його, радіючи.
7А всі очевидці нарікали, кажучи: Навіщо зайшов у гості до грішного чоловіка.
8Став Закхей і сказав до Господа: Ось, Господи, даю бідним половину мого майна, і якщо кого чим скривдив був, повертаю вчетверо більше.
9Ісус же промовив до нього: Сьогодні спасіння завітало до цієї оселі, бо й він син Авраамів;
10Людський Син прийшов знайти та врятувати те, що загинуло.
11Коли вони слухали це, розповів ще одну притчу; бо він був близько до Єрусалима, а вони сподівалися, що от-от має об'явитися Боже Царство.
12Отже, сказав: Один чоловік шляхетного роду пішов у далеку країну, щоб одержати собі царство й повернутися.
13Покликав десятьох своїх рабів, дав їм десять мін і сказав їм: Торгуйте, доки не прийду.
14Та громадяни ненавиділи його і послали посольство слідом за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він царював над нами.
15І сталося, що коли він, одержавши царства, повернувся, то звелів покликати до себе тих рабів, яким дав срібло, аби довідатися, що вони вторгували.
16Приходить перший і каже: Пане, міна твоя принесла десять мін.
17І відказав йому: Добрий рабе, гаразд, бо в малому ти був вірний, володій десятьма містами.
18Прийшов другий, кажучи: Пане, міна твоя принесла п'ять мін.
19Сказав же й цьому: І ти будь над п'ятьма містами.
20І ще один прийшов, кажучи: Пане, ось твоя міна, яку мав я відкладену в хустці.
21Адже я боявся тебе, бо ти жорстока людина, береш те, чого не поклав, і жнеш те, чого не посіяв.
22Каже йому: Вустами твоїми суджу тебе, лукавий рабе. Ти знав, що я жорстока людина, що беру те, чого не поклав, і що жну те, чого не посіяв.
23Чому ж не дав ти мого срібла купцям? І я, повернувшись, узяв би своє з прибутком.
24І тим, що стояли, сказав: Візьміть від нього міну і дайте тому, що має десять мін.
25І відповіли йому: Пане, він же має десять мін.
26Кажу ж вам: Кожному, хто має, дасться, а від того, хто не має, і те, що має, відбереться [від нього].
27А тих моїх ворогів, що не хотіли, аби я царем був над ними, приведіть сюди і повбивайте їх переді мною.
28Сказавши це, пішов попереду, простуючи до Єрусалима.
29І сталося, як наблизився він до Витфагії і Витанії, до гори, що зветься Оливна, послав двох учнів,
30кажучи: Ідіть до села, що навпроти; ввійшовши до нього, знайдете осля прив'язане, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв'яжіть його і приведіть.
31Коли хто запитає вас, навіщо відв'язуєте, то скажете [йому], що Господь його потребує.
32Посланці пішли й знайшли все так, як сказав він їм.
33Коли відв'язували осля, запитали його господарі: Навіщо відв'язуєте осля?
34Вони ж відказали, що Господь його потребує.
35Привели осля до Ісуса і, накинувши на нього свою одіж, посадили Ісуса.
36Коли він їхав, стелили своє вбрання на дорозі.
37Як наблизився він до підніжжя Оливної гори, численні учні почали з радістю хвалити Бога гучним голосом - за всі дива, які побачили,
38кажучи: Благословенний Цар, що йде в ім'я Господнє: мир на небі і слава на висотах.
39А деякі фарисеї з юрби сказали до нього: Учителю, заборони це своїм учням.
40У відповідь він сказав: Кажу вам, коли вони замовкнуть, кричатиме каміння.
41Коли він наблизився і побачив місто, то заплакав над ним,
42кажучи: Якби ти зрозуміло хоч у цей день, що потрібне для миру [твого]; тепер же це сховане від очей твоїх.
43Бо прийдуть дні на тебе - і твої вороги оточать тебе валом, візьмуть в облогу тебе, стиснуть тебе звідусюди,
44розіб'ють тебе й твоїх дітей у тобі, не лишать каменя на камені в тобі, бо не зрозуміло ти часу твоїх відвідин.
45Увійшовши до храму, почав виганяти тих, що продавали [в ньому й купували],
46кажучи їм: Написано: Мій дім буде молитовним домом, а ви зробили його печерою розбійників.
47І навчав щодня в храмі. Архиєреї, книжники, старшини народу прагнули його погубити,
48та не знаходили, як це зробити, бо ввесь народ держався і слухав його.