1І промовив Господь до Мойсея на Синайській горі, кажучи:
2Скажи ізраїльським синам і скажеш їм: Коли ввійдете до землі, яку Я даю вам, і спочине земля, яку Я даю вам, суботи Господеві.
3Шість літ сіятимеш твоє поле і шість літ різатимеш твій виноград і збереш його плід.
4А сьомого року субота, буде спочинок землі, субота Господеві. Твоє поле не сіятимеш і твій виноград не різатимеш,
5і те, що само виросте на твоїм полі не жатимеш і винограду твого освячення не збиратимеш. Буде рік спочинку землі.
6І субота землі буде їжею тобі і твому слузі і твоїй служниці і твому наємникові і чужинцеві, що проживає з тобою.
7І твоїй скотині і диким звірам, що на твоїй землі, всякий плід його буде в їжу.
8І вичислиш собі сім літ спочинку, сім літ по сім. І будуть тобі сім тижнів літ сорок девять літ.
9І сповістите трубним голосом по всій вашій землі, в сьомому місяці, в десятий (день) місяця. В день надолуженя сповістите трубою по всій вашій землі.
10І освятите рік - пятдесятий рік, і розголосите відпущення на землі всім, що живуть на ній. Рік відпущення - це буде вам знаком, і відійде кожний до своєї власності, і кожний відійде до своєї батьківщини.
11Це знак відпущення, рік буде вам пятдесятим роком. Не сіятимете ані не жатимете те, що саме на ній виростає, і не збиратимете освяченого на ній,
12бо це знак відпущення, святе буде вам. З рівнин їстимете плоди її.
13В році відпущення, в знак його, прийде кожний до своєї посілості.
14Якщо ж віддаси купівлею твому ближньому, якщо і купиш у твого ближнього, хай людина не засмучує ближнього.
15За числом років після знаку купить у ближнього, за числом років жнив віддасть він тобі.
16Так як є більше років, побільшить (вартість) своєї посілості, і так як є менше років, зменшить (вартість) своєї посілості, бо за числом жнив він тобі віддасть.
17Хай людина не засмутить ближнього. І боятимешся Господа Бога твого. Я є Господь Бог ваш.
18І чинитимете всі мої оправдання і всі мої суди, і зберігатимете і чинитимете їх, і житимете впевнено на землі.
19І земля дасть свій плід, і їстимете до ситости, і житимете впевнено на ній.
20Якщо ж скажете: Що їстимемо в цьому сьомому році, якщо не сіятимемо ані не збиратимемо наших плодів?
21І пішлю вам моє благословення у шостому році, і дасть плоди свої на три роки.
22І сіятимете осьмого року, і їстимете старе з плодів. До девятого року, доки не настане плід її, їстимете старе старих.
23І земля не продаватиметься на постійно, бо земля моя. Тому ви переді Мною є приходьками і мешканцями.
24І по всій землі вашої посілості дасьте викуп за землю.
25Якщо ж брат твій, що з тобою, бідним є і віддасть з своєї посілості, і прийде родич, що близький йому, і викупить продане брата свого,
26якщо ж не буде у когось родич, і спроможеться рукою і знайдеться в нього досить за його викуп,
27і почислить роки своєї продажі, і віддасть те, що належиться людині, якій продав її, і повернеться в посілість свою.
28Якщо ж не знайде рука його досить, щоб віддати йому, і буде продане того, хто придбав його до шостого року відпущення. І вийде в відпущення, і відійде до його посілості.
29Якщо ж хто продасть дім - помешкання в місті з мурами, і викуп його буде доки не сповниться рік днів, (доти) буде викуп його.
30Якщо ж не викупить доки не скінчиться повний рік, дім, що є в місті, який має мури, потверджений буде на постійно тому, хто вкупив його в роди його, і не відійде в відпушення.
31А доми, які в селах, які не мають мура довкола, причислиться до поля землі. До викуплення постійно будуть вони, і відійдуть в відпущення.
32І міста Левітів, хати міст їхньої посілості, завжди будуть до викуплення для Левітів.
33І хто викупить у левітів, і відійде продажа їхнїх хат в місті їхньої посілості в відпущення, бо доми міст левітів їх посілість серед ізраїльських синів.
34І поля відділені їхнім містам не продаватимуться, бо це вічна їхня посілість.
35Якщо ж твій брат бідний і підупаде у тебе руками, поможеш йому як приходькові і мешканцеві, і твій брат житиме з тобою.
36Не візьмеш у нього відсотків ані лихви, і боятимешся Бога твого. Я Господь. І твій брат житиме з тобою.
37Не даси йому твого срібла під відсотки, і твою їжу не даси йому за лихву.
38Я Господь Бог ваш, що вивів вас з єгипетскої землі, щоб дати вам ханаанську землю, щоб бути для вас Богом.
39А якщо твій брат упокориться при тобі і продасться тобі, не служитиме тобі службою раба.
40Буде тобі як наємник чи місцевий, до року відпущення, щоб працювати у тебе.
41І в відпущення вийде він і діти його з ним, і відпуститься до свого роду, відійде до батьківської посілості.
42Томущо вони мої раби, яких Я вивів з єгипетскої землі, не буде проданий продажжю раба.
43Не гнітитимеш його трудами, і боятимешся Господа Бога твого.
44І раб і рабиня, які будуть в тебе з народів, які довкруги тебе, з них купите раба і рабиню.
45І з синів поселенців, що є між вами, з цих купите і від їхніх кревних, які будуть у вашій землі, вони будуть вам в посілість.
46І розділите їх вашим дітям з вами, і будуть вам посілістю на віки. А ваших братів ізраїльських синів кожний не гнітитиме його, свого брата, трудами.
47Якщо ж спроможеться рука приходька чи поселенця, що з тобою, і твій брат, збіднівши, продасться приходькові чи поселенцеві, що з тобою, чи з роду приходька,
48після продажі йому в нього буде викуп. Один з його братів викупить його.
49Брат батька чи син брата батька викупить його, або хтось з його кревних по тілі з його племени викупить його. Якщо ж спромігшись руками викупить себе,
50і почислиться у того, хто купив його від року, в якому продав себе йому, до року відпущеня, і буде ціна купна його як наємника. Від року до року буде з ним.
51Якщо ж кому буде більше років, згідно з цим віддасть свій викуп з ціни купна свого.
52Якщо ж осталося мало років до року відпущення, і почислиться йому за його роками, і віддасть його викуп.
53Як наємник з року до року буде з ним. Не гнітитимеш його трудом перед тобою.
54Якщо ж не викупиться після цього, вийде в році відпущення він і його діти з ним.
55Бо ізраїльські сини мої раби, це мої слуги, яких Я вивів з єгипетскої землі. Я Господь Бог ваш.