1І сказав до нього ефраїмський чоловік: Що це за слово вчинив ти нам щоб не покликати нас, коли виходив ти воювати проти Мадіяма? І судилися з ним сильно.
2І сказав до них: Що вчинив я тепер порівняно з вами? Чи не кращі рештки Ефраїма від винограду Авієзера?
3В руку вашу Господь передав володарів Мадіяма Орива і Зива. І що зміг я вчинити такого як ви? І вони спинилися. Тоді утихомирився їхній дух супроти нього, коли він сказав це слово.
4І прийшов Ґедеон до Йордану, і перейшов він і з ним триста мужів зневірених і голодних.
5І сказав він мужам Сокхота: Дайте ж хліба народові, що зі мною, бо вони голодні, я ж женуся за Зевеем і Салманом Мадіямськими царями.
6І сказали старшини Сокхота: Чи рука Зевея і Салмана тепер в твоїй руці, щоб ми дали твому війську хліб?
7І сказав Ґедеон: Не так. Коли дасть Господь Зевея і Салмана в мої руки і натру ваші тіла в тернині пустині і в Варконнімі.
8І пішов звідти до Фануїла і сказав до них так само, і відповіли йому мужі Фануїла так, як відповіли йому мужі Сокхота.
9І сказав мужам Фануїла, мовлячи: Коли я повернуся з миром, рознесу цю вежу.
10І Зевей і Салмана в Каркарі, і з ними їхній табір, яких пятнадцять тисяч, тих, що осталися в усьому таборі з східних синів, і тих, що впали було сто двадцять тисяч мужів, що носили меч.
11І пішов Ґедеон дорогою тих, що жили в шатрах, на сході Навета напроти Зевея, і розбив табір, а табір був самовпевнений.
12І втік Зевей і Салмана, і він гнався за ними і схопив обох царів Мадіяма, Зевея і Салмана, і вигубив ввесь їхній табір.
13І повернувся Ґедеон син Йоаса з війни від виходу Ареса.
14І схопив хлопчину з мужів Сокхота, і допитав його, і написав до них - володарів Сокхота і їхніх старшин, сімдесять пять мужів.
15І прийшов Ґедеон до володарів Сокхота і сказав їм: Ось Зевей і Салмана, через яких ви зневажили мене, кажучи: Чи рука Зевея і Салмани тепер в твоїй руці, щоб ми дали твоїм ослаблим мужам хліб?
16І взяв хліби і старшин міста і поволік їх по тернині пустині і Варакинімі і поволік в них мужів Сокхота.
17І вежу Фануїла розніс і забив мужів міста.
18І сказав до Зевея і Салмана: Де мужі, яких ви забили в Таворі? І сказали: Так як ти, подібний тобі, подібний до них, як вид - вигляд царських синів.
19І сказав Ґедеон: Це брати мої і сини моєї матері. І поклявся їм: Живе Господь, якщо б оставили ви їх живими, не забив би я вас.
20І сказав Єтерові свому первородному: Вставши, забий їх, і його хопець не витягнув свого меча, бо злякався, бо був молодим.
21І сказав Зевей і Салмана: Встань же ти і протистався нам, бо який муж така його сила. І встав Ґедеон і забив Зевея і Салмана і взяв прикраси, що на шиях їхніх верблюдів.
22І сказав муж ізраїльський до Ґедеона: Пануй над нами ти і твої сини, бо ти нас спас з руки Мадіяма.
23І сказав до них Ґедеон: Не пануватиму я над вами, і не пануватиме мій син над вами, Господь пануватиме над вами.
24І сказав до них Ґедеон: Попрошу я у вас прохання і дайте мені муж кульчик з його здобичі, бо в них було багато золотих кульчиків, бо ізмаїлітами були.
25І сказали: Даючи дамо. І він розстелив свою одіж, і вкинули туди муж золотий кульчик з своєї здобичі.
26І була вага золотих кульчиків, які випросив, тисяча і сімсот сиклів золота за вийнятком посуду і ланцюжків енфота і порфирової одежі, що на Мадіямських царях, і за вийнятком золотих нашийників, що на шиях їхніх верблюдів.
27І зробив його Ґедеон в ефуд і поставив його в свому місті в Ефраті. І ввесь Ізраїль вчинив розпусту за ним там, і було для Ґедеона і його дому на згіршення.
28І стіснений був Мадіям перед ізраїльськими синами і не додав підносити своєї голови. І земля спочила сорок літ в днях Ґедеона.
29І пішов Єроваал син Йоаса і поселився в своїй хаті.
30І в Ґедеона було сімдесять синів, що вийшли з його стегон, бо в нього було багато жінок.
31І його наложниця, що в Сікімах, і вона породила йому сина, і назвала його імя Авімелех.
32І помер Ґедеон син Йоаса в добрій старості і був похований в гробниці Йоаса свого батька в Ефраті батька Авієзрія.
33І сталося, коли помер Ґедеон, і сини ізраїльські відвернулися і вчинили розпусту за Ваалами і поставили собі Ваалверіта в завіт їм, щоб був він за Бога.
34І не згадали ізраїльські сини свого Господа Бога, що визволив їх з руки всіх їхніх ворогів довкруги.
35І не вчинили милосердя з домом Єроваала Ґедеона за всією добротою, яку вчинив з Ізраїлем.