1І Йона засмутився великим смутком і замішався.
2І він помолився до Господа, і сказав: О Господи, чи це не мої слова, ще як я був в моїй землі? Через це я випередив, щоб втекти до Тарсіса, томущо я пізнав, що ти милосердний і щедрий, довготерпеливий і дуже милосердний, і що розкаюєшся за зло.
3І тепер, Владико Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені вмерти ніж мені жити.
4І сказав Господь до Йони: Чи ти дуже засмутився?
5І Йона вийшов з міста і сів напроти міста. І він зробив собі там шатро і сидів під ним в тіні, аж доки не побачить, що буде з містом.
6І Господь Бог приказав тикві, і вона виросла понад голову Йони, щоб була тінь над його головою, щоб його отінити від його зла. І Йона великою радістю зрадів тиквою.
7І Бог приказав ранньому хробакові вранці, і він побив тикву, і вона висохла.
8І сталося, що як тільки зійшло сонце і Бог приказав вітрові спекоти, що палить, і сонце побило голову Йони. І він ослаб і відрікався свого духа і сказав: Краще мені вмерти ніж жити.
9І Бог сказав до Йони: Чи ти дуже засмутився за тикву? І він сказав: Я дуже засмутився аж до смерти.
10І Господь сказав: Ти пошкодував тикву, над якою ти не трудився над нею, і ти її не вигодував, яка була з ночі і згинула з ночі.
11А хіба Я не пошкодую великого міста Ніневії, в якому живуть більше ніж сто двадцять тисяч людей, які не пізнали їхньої правиці чи їхню лівицю, і багато скотини?