1Після цього було юдейське свято, й Ісус прийшов до Єрусалима.
2Є в Єрусалимі біля овечої брами купіль, що по-юдейському називається Ветзата, вона має п'ять входів.
3В них лежало багато недужих, сліпих, кривих, сухих, [які очікували хвилювання води.
4Бо ангел Господній щороку сходив до купелі і збурював воду. Хто перший заходив після збурення води, той ставав здоровим, хоч би якою була його недуга.]
5Був там один чоловік, що тридцять вісім років нездужав.
6Ісус, побачивши його, як лежав, і збагнувши, що довго він уже хворіє, каже йому: Чи хочеш одужати?
7Відповів йому недужий: Пане, не маю людини, яка б після збурення води вкинула мене в купіль. Коли ж я приходжу, то інший уже заходить поперед мене.
8Каже йому Ісус: Устань, візьми лежанку свою і ходи.
9І чоловік тут же став здоровим, узяв свою лежанку й почав ходити.
10Була тоді субота. Тому юдеї казали до того, що видужав: Нині субота, і не годиться тобі носити свою лежанку.
11Він же відповів їм: Той, хто мене оздоровив, сказав мені: візьми свою лежанку й ходи.
12Запитали його: Хто той чоловік, що сказав тобі взяти й ходити?
13Оздоровлений не знав, хто він, бо Ісус увійшов у юрбу, що була на тім місці.
14Згодом зустрів його Ісус у храмі й сказав йому: Ось ти й видужав; більше не гріши, щоб з тобою чого гіршого не сталося.
15Пішов цей чоловік та сповістив юдеям, що його оздоровив Ісус.
16І стали юдеї переслідувати Ісуса, [й намагалися його вбити] за те, що робив таке в суботу.
17Ісус же відповів їм: Мій Батько дотепер творить - і я творю.
18Отже, юдеї ще більше хотіли його вбити, - не тільки за те, що порушував суботу й що Бога називав своїм Батьком, роблячи себе рівним Богові.
19Відповідав Ісус і говорив їм: Щиру правду, щиру кажу вам: Син не може робити нічого сам від себе, лишень те, що бачить, як Батько робить; що він робить, - те й Син також робить.
20Бо Батько любить Сина і показує йому все, що сам робить; і покаже йому справи ще більші від цих, щоб ви дивувалися.
21Отож, як Батько воскрешає мертвих і оживляє, так і Син, кого хоче, - оживляє.
22Бо Батько не судить нікого, але дав Синові весь суд,
23аби всі шанували Сина, як шанують Батька. Хто не шанує Сина, той не шанує і Батька, який його послав.
24Щиру правду, щиру кажу вам, що хто слухає моє слово і вірить у того, що послав мене, має вічне життя і на суд не приходить, але перейшов від смерти до життя.
25Щиру правду, щиру кажу вам, що надходить година - і вона вже настала, - коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.
26Бо як Батько має життя в собі, так дав і Синові мати життя в собі.
27І дав владу йому [і] суд чинити, бо він є Людським Сином.
28Не дивуйтеся цьому, бо настає час, коли всі, що в могилах, почують його голос;
29і вийдуть ті, що робили добро, на воскресіння життя, а ті, що робили зло, - на воскресіння суду.
30Не можу я сам від себе робити нічого: як чую, так і суджу, і мій суд справедливий, бо не домагаюсь своєї волі, але волю того, хто мене послав, - [Батька].
31Якщо я свідчу сам про себе, то моє свідчення неправдиве.
32Є інший, хто свідчить про мене; і знаю, що свідчення, яким він свідчить про мене, правдиве.
33Ви посилали були до Івана, і він засвідчив правду.
34Втім, я не приймаю свідчення від людини, але кажу це для того, щоб ви бути спасені.
35Він був світильником, що горів і світив, ви ж хотіли порадуватися від його світла на якусь годину.
36Я маю свідчення більше від Іванового, бо справи, які мені доручив Батько, щоб я їх виконав, - ті справи, які роблю, свідчать про мене, що Батько мене послав.
37І сам Батько, який послав мене, засвідчив про мене. А ви голосу його ніколи не чули і виду його ніколи не бачили,
38і не маєте його слова, яке перебувало б у вас, бо не вірите тому, кого він послав.
39Дослідіть Писання; ви ж бо думаєте, що в них є вічне життя, - а вони свідчать про мене.
40І не хочете прийти до мене, щоб мати життя.
41Слави від людей не приймаю,
42але знаю вас, що Божої любови не маєте в собі.
43Я прийшов в ім'я мого Батька - і не приймаєте мене. Якщо ж інший прийде в своє ім'я, того приймете.
44Як ви можете вірити, приймаючи один від одного славу, а не шукати слави, що від єдиного Бога?
45Не думайте, що я звинувачуватиму вас перед Батьком; є той, хто вас осуджує, - Мойсей, на якого ви надієтеся.
46Бо коли б ви повірили Мойсеєві, то вірили б і мені, бо він писав про мене.
47Якщо ж не вірите його писанням, то як повірите моїм словам?