1Щиру правду, щиру кажу вам: хто не входить до овечої кошари дверима, перелазить деінде, той злодій і розбійник;
2а хто входить дверима, той пастир овець.
3Йому брамник відчиняє, і вівці слухаються його голосу; він кличе своїх овець на ймення і виганяє їх.
4Коли всіх своїх овець веде, то йде перед ними, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос;
5за чужим же не йдуть, а втікають від нього, бо не знають чужого голосу.
6Отаку притчу сказав їм Ісус. Вони не зрозуміли, що означало те, про що говорив їм.
7Отже, знову сказав [їм] Ісус: Щиру правду, щиру кажу вам, що я - двері для овець.
8Всі, які приходили переді мною, були злодіями й розбійниками, та вівці їх не послухали.
9Я - двері; якщо хто мною ввійде, той буде врятований - і ввійде, і вийде, і знайде пасовисько.
10Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити й вигубити. Я прийшов, щоб мали життя - і мали вдосталь.
11Я добрий пастир. Добрий пастир кладе свою душу за овець.
12Наймит же і той, що не є пастирем, якому вівці не належать, бачить наближення вовка, лишає овець і втікає, а вовк хапає їх і розполохує [вівці];
13[а наймит утікає], бо він таки наймит і не дбає про овець.
14Я добрий пастир і знаю своїх і знають мої мене,
15як знає мене Батько, а я знаю Батька, і кладу мою душу за овець.
16Маю й інших овець, які не з цієї кошари, але мені треба і їх привести: вони почують мій голос, і буде одна отара й один пастир.
17Саме тому любить мене Батько, що я кладу мою душу, щоб знову її взяти.
18Ніхто не бере її від мене, але я сам віддаю її. Владу маю її покласти, і владу маю знову її взяти; цю заповідь я дістав від мого Батька.
19Через ці слова знову виникла незгода між юдеями.
20Багато з них казали: Він має біса; це навіжений; нащо слухаєте його?
21Інші казали: Ні, це не слова навіженого; чи ж може біс відкрити очі сліпому?
22Було саме свято Відновлення в Єрусалимі; стояла зима.
23І ходив Ісус у храмі - в притворі Соломоновім.
24Обступили його юдеї і казали до нього: Доки триматимеш нас у непевності? Якщо ти Христос, скажи нам відкрито!
25Відповів їм Ісус: Я вам сказав - а ви не вірите. Справи, які я чиню в ім'я мого Батька, - вони свідчать про мене.
26Але ви не вірите, бо ви не з моїх овець,
27[як я вам сказав]. Мої вівці слухаються мого голосу, і я їх знаю, і йдуть за мною,
28і я даю їм вічне життя, і не загинуть повік, і ніхто не забере їх з моїх рук.
29Мій Батько, який дав їх мені, є більшим від усіх, і ніхто не може забрати [їх] з руки [мого] Батька.
30Я та Батько - ми одне.
31Знову юдеї взялися за каміння, щоб його побити.
32Відповів їм Ісус: Багато добрих діл показав я вам від [мого] Батька. За які з цих діл хочете мене каменувати?
33Відповіли йому юдеї, [кажучи]: Не за добрі діла каменуємо тебе, але за богозневагу; і що ти, бувши людиною, робиш себе Богом.
34Відповів їм Ісус: Чи не написано в вашім законі: Я сказав: ви боги?
35Якщо богами назвав тих, до яких було слово Боже, - а Писання порушувати не можна,
36то до того, кого Батько освятив, послав у світ, ви кажете, що він зневажає Бога, бо сказав: Я Божий Син?
37Якщо не роблю діл мого Батька, не вірте мені;
38якщо ж роблю, то хоч не вірите мені, - вірте ділам, щоб ви зрозуміли й пізнали, що Батько в мені, а я - в Батькові.
39І ще раз намагалися схопити його, але він оминув їхні руки.
40І пішов знову на другий бік Йордану, на те місце, де Іван колись хрестив, і там зостався.
41І численні люди прийшли до нього, і казали, що Іван не зробив ні одного чуда, проте все, що говорив Іван про нього, було правдою.
42І багато хто там повірив у нього.