1Почавши ж Еліфас Теманітський каже:
2Чи не багато разів говорили до тебе в труднощах? А хто стерпить силу твоїх слів?
3Бо якщо ти повчив багатьох і потішив руки слабкого
4і підняв ти словами слабких і ти подав сміливість слабким колінам,
5а тепер на тебе прийшов біль і доторкнувся до тебе, ти ж застановився.
6Чи не радше з безумності є твій страх і твоя надія і невинність твоєї дороги?
7Отже, згадай хто чистий з тих, що згунули, чи коли праведні згинули з коренем.
8Так як я побачив, тих, що орять неплідні місця, вони ж, засіваючи їх, пожнуть собі болі.
9Загинуть від господнього приказу, а від духа його гніву пропадуть.
10Погашено силу лева, голос левиці, хвалькуватість зміїв.
11Мурашка-лев згинув томущо не має поживи, левенята ж левів покинули один одного.
12А якщо було в твоїх словах якесь правдиве слово, нічого ж з цього зла не стрінуло б тебе. Як не прийме моє ухо від Нього надзвичайні речі?
13А наче страх і нічний звук, що наганяє страх на людей,
14мене ж зустрів жах і тремтіння і дуже потряс мої кості.
15І дух прийшов до мого лиця, а моє волосся і тіло жахнулися.
16Я встав, і не взнав. Я подивився, і не було образу перед моїми очима, але лиш дух і я чув голос.
17Що ж бо? Чи смертна людина буде чистою перед Господом, чи людина невинна за свої діла?
18Якщо Він не вірить своїм слугам, а впізнав якесь вивихнення в своїх ангелах,
19тих же, що живуть в глиняних помешканнях, з яких і ми самі є з тієї глини, побив їх як мотиля.
20І від ранку до вечора білше (їх) немає, томущо вони не можуть собі помогти, вони згинули.
21Бо Він подув на них і вони всохли, згинули, томущо вони не мали мудрости.