1Після цього Йов відкрив свої уста
2і прокляв свій день, кажучи:
3Хай пропаде день в якому я народився, і ніч, в якій сказали: Ось хлопя.
4Хай буде той день темрявою, і хай Господь згори його не шукає, ані хай не прийде світло на нього.
5Хай же його охопить темрява і тінь смерті, хай на нього найде темрява.
6Хай буде проклятим день і та ніч, хай понесе його темрява. Хай не буде днем року, ані хай не причислиться до днів місяця.
7Але хай та ніч буде болем, і хай не прийде на неї веселість ані радість.
8Але хай проклене її той, що проклинає той день, той, хто бажає заволодіти великим китом.
9Хай потемніють звізди тієї ночі, хай останеться (темною) і до світання хай не прийде, і хай не побачить ранної зорі, як сходить,
10томущо не замкнула дверей лона моєї матері. Бо відняло б біль від моїх очей.
11Бо чому я не помер в лоні, а вийшов з лона і зразу не помер?
12Чому ж мене зустріли коліна? Навіщо ж ссав я груди?
13Тепер же, лягши, мовчав би я, заснувши ж, спочив би я
14з царями, радниками землі, які хвалилися мечами,
15чи з володарями, в кого багато золота, які наповнили свої доми сріблом,
16чи наче недонесений, що виходить з лона матері, чи наче немовлята, які не побачили світла.
17Там безбожні спалили гнів люті, там спочили змучені тілом.
18Спільно ж старинні не почули голосу податківця.
19Там є малий і великий і раб, що боявся свого пана.
20Бо чому дано світло тим, що в гіркоті, а життя тим, що в душевних болях,
21які бажають смерті і не осягають, копають наче за скарбами,
22дуже радими ж стали б, якщо б здобули?
23Смерть для чоловіка спочинок, бо замкнув Бог довкруг нього.
24Бо стогін приходить перед моєю їжею, пускаю ж я слези, огорнений страхом.
25Бо страх, над яким я роздумував, прийшов на мене, і він, кого я боявся, зустрів мене.
26Я не був в мирі, ані не замовк, ані я не спочив, а на мене прийшов гнів.